Стейсі Марі Браун

Для Джейсона Момоа:

Якщо я не можу мати тебе в реальному житті, принаймні я можу зробити тебе моїм книжковим хлопцем.

Ніколи не проси пробачення за те, яке враження на інших справляє твоя сила.

напали в душі, посадили в яму, мені довелося бичувати іншу ув’язнену, що хотіла мене захистити, і тепер включили у чергу на Ігри.

Ігри, в яких ніхто довго не виживав.

Скажімо так, мій відгук про це місце буде жахливим.

— Добре. Вибач. — Я махнула йому. — Продовжуй.

— Дякую. — Він театрально опустив голову, прокашлявся, а потім замовк, нахмуривши обличчя. — Та, я насправді не маю чого сказати. Ти у повній сраці

— Це урок для всіх. Не випробовуйте мене, інакше ви приєднаєтеся до нього. — Уорік прогримів до приголомшеного натовпу у кімнаті, гнів просочувався крізь його заяву. — А якщо я почую, що ще хтось із вас доторкнеться до неї чи хоча б дихне в її напрямку? — Він зробив паузу, обвівши поглядом всіх в’язнів. — Той станете наступним. І я не буду таким щедрим у вашій смерті. — Він глянув на мене вниз, його очі обпікали холодом. — Вона моя. — Він замовк на мить, наші погляди зустрілися на цих його словах, перш ніж жорстока посмішка скривила його рот. — Моя жертва…

його палець торкнувся свого знебарвленого ока. — Ти зробила це.

Чашка з кавою зупинилася біля мого рота.

— Я був у команді з викрадення. У тебе серйозний хук правою; який потрапив мені і в живіт.

Я моргнула, не знаючи, як відповісти.

— Мені шкода?

— Давай! — Жіночий голос примусив мене підняти голову, щоб побачити Аву і Себа, які рухалися від кабіни провідника.

Вони викрали потяг?

— Тоді ти ні хріна не отримаєш, принцесо. Цей світ розлетиться на шматки, якщо з тобою щось станеться.