uk

Iван Франко

Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові. Відомий збірками «В поті чола», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Галицькі образки», «Смерть Каїна», «Іван Вишенський», а також творами «Boa constrictor», «Борислав сміється», «Захар Беркут» та інші.
роки життя: 27 Серпня 1856 28 Березня 1916

Книжки

Цитати

b4313358806цитує2 роки тому
Я…

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. —
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя…
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй богу, один.
У кожного Я є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океана вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «я».
Егорцитуєторік
Щастя ніколи довго не триває. Щастя все — день, година, одна хвилина.
b0488680847цитуєторік
Життя – се мій скарб, мій власний, одинокий, якого найменшої частинки, одної мінутки не гідні заплатити мені всі скарби світу. Ніхто не має права жадати від мене найменшої жертви з того скарбу, так, як я не жадаю такої жертви ні від кого.

Враження

b6516878545ділиться враженням2 роки тому
👍Раджу

Я чуть не заснула 👍

b9580210880ділиться враженням2 роки тому
💡Пізнавальна
👍Раджу

Чудова ! Наповнена прекрасними українськими Старовинними словами, одна насолода слухати таку різнобарвну мову! Ну , і сама історія, і мудрість українського народу захоплює !

Юлія Фоксділиться враженнямторік
💡Пізнавальна
🎯Корисна
👍Раджу

Ця шо читає то не раджу і з нею книжки слухати не буду, читає монотонно то запинається то повторяється і все

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз