Сунь-дзи

Китайці вважають війну надзвичайно дорогим методом вирішення проблем, якого бажано уникати. Якщо це неможливо, війна вимагає найретельнішої підготовки і планування, прискіп­ливої уваги до найменших деталей, досконалого знання себе, супротивника і місцевості. А понад усе — вона вимагає беззаперечної дисципліни і переможного настрою.

лідера визначає характер, а не посада чи технічні знання.

Розпочинаючи герць, шукай швидкої перемоги. Якщо бій затягнеться — зброя притупиться, військо деморалізується

Той, хто не планує, прирікає себе на очевидну поразку.

Війна — це мистецтво брехні. Тому, якщо ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний — корч із себе млявого. Якщо ти близько — вдавай, що далеко, а якщо далеко — вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний — спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний — захопи його. Якщо ворог діє ефективно — будь обачним. Якщо супротивник могутній — уникай його. Якщо його легко розгнівити — вдавайся до провокування. Якщо знаєш про низьку самооцінку нападника — роздмухай його зухвалість. Якщо ворог відпочив — виснаж його. Якщо в його лавах злагода — посій там ворожнечу. Нападай на супостата там і тоді, де й коли він неготовий. З’являйся там, де на тебе не чекають. Це — ключові моменти стратегії армії, про які не можна казати наперед.

Не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни

Щоб убивати ворога, потрібно розбудити почуття гніву в своїх людей;

неперевершена військова стратегія — зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша — атакувати ворожі союзи та сув’язі; ще гірша — нападати на армію ворога; і найгірша — кидатися на укріплені мурами міста.

Непереможність залежить від тебе, вразливість ворога — від нього.

Умови мистецтва війни такі: перша — розрахунки; друга — обсяг ресурсів; третя — кількість солдатів; четверта — баланс сил; і п’ята — можливість перемогти.