Деніел Кіз

Не можна втратити час, якщо не маєш часу

Вона сказала так не буває Чярлі. Усе відбувається повільно, й тобі треба тяжко працювати щоб стати розумним.

Десь у ньому відлунює: зроби це правильно, й вони любитимуть тебе.

"Люди в печері сказали б про того, хто вийшов назовні й повернувся назад, що він залишив зовні свої очі".

раптом до мене дійшло, що якщо я читатиму й вивчатиму нові речі, то, навіть коли забуватиму свої давні спогади, зможу зберегти щось зі свого розуму. Тепер я їду на ескалаторі вниз. Якби я стояв нерухомо, то весь час їхав би вниз, але якби я побіг нагору, то, мабуть, перебував би на тому самому місці. Дуже важливо бігти нагору, хоч би що з тобою відбувалося.

У них була спільна ціль, спільний ворог — вони всі готові були померти заради того, щоб змінити щось на краще. Один за всіх і всі за одного.

А тепер, коли війни на горизонті немає і зброя перетворилася на шматки дерева й металу, усе розпадеться — кожен сам по собі.

Немає слабшої армії за ту, у якій бракує одностайності.

Люди постійно дають обіцянки, а потім забувають.

Ніщо не додається і не зникає, лише змінює форму.

Ми розуміємо, що світ без болю — це світ без відчуттів… Але ж світ без відчуттів — це й світ без болю.