Сюзанна Коллiнз

— Але в мене є кілька умов, — я розгладила аркуш. — По-перше, моя сім’я залишає собі кота.

— Тому що я страждаю, — сказав він. — Тільки в такі миті я можу привернути твою увагу...

Іноді, залишаючись на самоті, я витягала з кишені перлину і намагалася згадати хлопця з хлібом, його дужі руки, які в поїзді відганяли мої нічні кошмари, його поцілунки на арені. Силкувалася зрозуміти, що втратила. Але навіщо? Його немає. Піти немає.