bookmate game

Люко Дашвар

  • Nancy Youngцитує2 роки тому
    Хіба воля буває чистенькою, як відпрасований фрак? Коли це воля пахла парфумами? Тільки потом… Чому ж ти, Боже, не дав, щоби тільки потом. Не кров’ю…
  • Margarita Marushevskayaцитує2 роки тому
    Мені б рідна хата. А в хаті — війна. Не дає дихати, думати, мріяти, будувати нові стежини-шляхи, щодня вигризає з мене життя по крихті жахами телевізійних новин: один убитий, троє, восьмеро. Потім знову — один. Лише один. Маю радіти?
  • fairytale1606цитує10 місяців тому
    Будь-які перемовини в кінці будь-якої війни — це, по суті, торги з пам’яттю.
  • Дарина Майданевичцитуєторік
    Село — це скарбниця нації, берегиня її традицій і найсвятішого, що у нас є, — землі української!.
  • Veronika Insomniaцитує2 роки тому
    Варто було втратити ногу, аби знайти голову.
  • Veronika Insomniaцитує2 роки тому
    Будь-які перемовини в кінці будь-якої війни — це, по суті, торги з пам’яттю.
  • Veronika Insomniaцитує2 роки тому
    Що таке щастя у часовому вимірі? Мить, година, ціле життя? А яким є щастя за емоційними відтінками? Є щастя тривожне, тихе, бурхливе, несподіване, зле чи моторошно-збуджуюче, наче перед погибеллю? Що є щастям у плані наслідків? А у плані перспектив?
  • Veronika Insomniaцитує2 роки тому
    Війна — це не лише про смерть… — мовив врешті. — Це про жорстокість, безглуздість, корисливість. І обман.
  • Veronika Insomniaцитує2 роки тому
    Яка ж Україна без села? Це ж ніби людина без руки чи ноги.
  • Veronika Insomniaцитує2 роки тому
    Свідок — омана про непричетність.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз