Катерина Гловацька

    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    адже Качинський правду каже: на війні було б не так і кепсько, якби давали хоч трохи більше спати.
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    Для солдата його шлунок і травлення куди важливіші, ніж для всіх інших людей.
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    Може, це й смішно, але, як на мене, все лихо на землі відбувається здебільшого через низеньких людей: вони куди енергійніші й незлагідніші, ніж довготелесі.
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    адже тоді всі, навіть батьки, легко кидалися словом «боягуз». Люди-бо не мали ані найменшого уявлення про те, що воно буде. Найрозумнішими, власне, виявилися бідняки, прості люди: вони відразу сприйняли війну як лихо, а ті, кому жилося краще, нетямилися з радощів
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    Уявлення про авторитет, носієм якого вони були, поєднувалося в наших думках із гострим розумом і знанням життя. Але тільки-но ми побачили першого вбитого, як це пере­конання миттю щезло. Ми зрозуміли, що наше покоління набагато чесніше, ніж їхнє; вони переважали нас тільки гарною мовою і спритністю.
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    Отак вони всі думають, оті сотні тисяч Кантореків! Залізна молодь! Молодь! Кожному з нас не більше двадцяти. Та хіба ми молоді? Хіба ми молодь? То було колись. Тепер ми старі люди.
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    Ми стали солдатами добровільно, пройняті ентузіазмом; але тут робили все, щоб вибити з нас це почуття.
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    — Безперечно, Франце. Тільки тобі треба після операції вбитися в силу.

    Він подає мені знак підсунутися ближче. Нахиляюся до нього, і він шепоче:

    — Я в це не вірю.
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    киваю й силкуюся вимовити щось підбадьорливе. Губи в нього стали зовсім безбарвні, рот побільшав, зуби випинаються, і здається, що вони крейдяні. Тіло в нього тане, чоло випинається дужче, вилиці загострюються. Кістяк наче пробивається назовні. Очі вже западають. За кілька годин усе скінчиться.
    Sandra Zibarievaцитує2 роки тому
    Я схиляюся до його обличчя, не видного в присмерку. Він іще дихає, тихо дихає. Обличчя в нього мокре, він плаче. Ох і дурницю я втяв з отими теревенями!
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз