Юстейн Гордер

Неможливо усвідомлювати своє існування, не усвідомлюючи неминучості смерті. Так само неможливо думати про те, що рано чи пізно помреш, не думаючи водночас, яким навди-вовиж чудовим є життя.

Сократ ніколи не повчав своїх слухачів, і це було найвагоміше в його методиці. Навпаки, він вів бесіду так, щоб співрозмовникові здавалося, наче він сам, Сократ, хоче чогось навчитися. Отож філософ не навчав, як звичайний шкільний вчитель. Ні, він просто спілкувався.

Але Сократ ніколи не став би знаменитим філософом, якби тільки слухав. І, зрозуміло, ніколи не був би засуджений на смерть. Особливістю його методу були питання, які він ставив слухачам. Він удавав, ніби нічого не знає, під час розмови спонукував співрозмовника помітити помилки в його, Сок-ратовому, викладі, заганяючи співрозмовника у глухий кут, змушував кожного зробити власний висновок — що правильне, а що помилкове в його судженнях.

Тому Сократ і вдавав із себе неука, змушуючи своїх учнів самостійно мислити. Сократ дозволяв собі лицемірити і прикидатися неуком. Його лицемірство називали "сократівською іронією". Сократ завжди мав змогу вказувати на хиби в міркуваннях співрозмовників. Такі розмови відбувалися серед торговища, публічно. Зустріч із Сократом не раз ставала прикрою пригодою для його співвітчизника, бо могла викрити його невігластво й виставити на посміховисько.