Юстейн Гордер

Багато державних мужів не сміли розпочати війну чи прийняти якесь інше важливе рішення, не порадившись з Дельфійським оракулом. Отак жерці Аполлона виконували певні функції дипломатів та порадників, які досконало знали свій народ та свою країну.

Натурфілософи були насамперед дослідниками природи. Тому вони і зайняли важливе місце в історії науки. В Афінах увага більше концентрувалася навколо людини та її місця у суспільстві.

Його дивувала схожість усіх природних явищ, отож Платон прийшов до висновку, що природа має обмежену кількість форм, які знаходяться "над" або "позаду" того, що ми бачимо довкола. Ці форми Платон назвав ідеями. За кожним конем, поросям чи людиною стоїть ідея "кінь", ідея "порося", ідея "людина".

Кініки стверджували, що справжнє щастя ніяк не пов'язане з матеріальними благами, політичною владою та бездоганним здоров'ям. Справжнє щастя аж ніяк не повинно залежати від таких випадкових речей, котрі легко можна втратити. Якщо щастя не узалежнювати від цих факторів, то його може осягнути кожен, а осягнувши, вже не втратить.

Плотин вважав, що світ напнутий між двома полюсами. На одному краю знаходиться божественне світло, яке він назвав "Єдине". Деколи він називає його "Богом". А на іншому краю панує абсолютна темрява, туди не досягає жоден промінь "Єдиного". Суть, однак, полягає в тому, що темрява не є буттям, а лише відсутністю світла, сама собою вона не існує.

Нерідко ці дві релігії надають великої ваги твердженню, що божественне присутнє в усьому навколо нас (пантеїзм), а людина єднається з Богом завдяки релігійному знанню. (Пригадуєш Плотина, Софіє?) Щоб досягнути цього стану єднання, потрібне сильне самозаглиблення, іншими словами — медитація. Тому на Сході пасивність та відособлення вважають релігійним ідеалом. У Греції також багато хто дотримувався переконання, що людина повинна жити аскетично, усамітнено, аби душа могла спастись. Багато рис, властивих середньовічній монастирській системі, успадковані від греко-римського духовного світу.

Найважливішим органом чуття індоєвропейці, як уже згадувалося, вважали зір. Таку ж важливу роль семіти приписували слухові. Тож не випадково юдейський символ віри починається словами: "Слухай, Ізраїлю!* У Старому Завіті читаємо, як люди "почули* Господа, а юдейські пророки починали свої проповіді формулою: "Так каже Ягве (Бог)*. Християнство також надає великого значення "слуханню* слова Божого. Характерною рисою юдейської, християнської та мусульманської служби Божої є читання вголос, "рецитація*.

А тепер підсумуємо. Народ Ізраїлю жив щасливо за правління царя Давида. А коли для ізраїльтян настали важкі часи, пророки проголосили, що одного дня приїзде новий цар з
Давидового роду. Цей "месія" або "син Божий" "спасе" народ, відновить колишню могутність Ізраїлю, і тоді настане царство Боже.

— Легко бути мудрим опісля.

Авґустин сам переконався, що філософія не може сягнути далеко. Щойно прийнявши християнство, він знайшов душевний спокій. "Наше серце неспокійне, доки не спочине в Тобі", — писав він.