Richard David Bach

дуга високої напруги, що нас пронизує, змінює наш світ нам на втіху

Доля – це шлях за небосхил, який давно-давно майнув палаючими тінями й розтанув

Більшість уроків Дональда Шимоди я засвоїв непогано, тож нові випробування стали траплятися нечасто

Ти щасливий? Ось зараз чи займаєшся ти тою справою, яка для тебе бажана понад усе на світі?

Якусь хвилю я смакував свій новий, досі невідомий стан, куштуючи його кінчиком язика.

Я сказав би – розглянься довкола, Річарде, й запитай: "Що не так на цій картині?"

Усе, що причаровує, водночас супроводить нас і захищає. Якщо ми перебуваємо в полоні того, що любимо, – вітрильників, літаків, ідей, – лавина магії спрощує нам шлях уперед, відхиляє правила, резони, суперечливі міркування, підносить нас над урвищами, страхами, сумнівами. Без сили цього почуття..

Назвіть щось таке, що ви любите, – сказав я. – Дрібні вподобання не приймаються. Назвіть те, що породжує всепоглинаючу, непогамовану пристрасть

Без сили цього почуття ми нагадуємо човни, що застигли посеред моря нудьги й мертво

Цей світ навіть віддалено не такий, яким здається; все, про що ми думаємо, збувається; нічого надзвичайного нема в дивах