Ірина Жадан

    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    ляльки, яку я не дуже любила за її постійну бездоганну красу. У мене, наприклад, коли боліло горло, то очі були наче заплакані, ніс червонів та хлюпав; вона ж була завжди здорова та ідеальна. Тому я більше любила маленького зайця з покаліченою лапкою. Коли він хворів, я його розуміла, коли хворіла я — він жалів мене. Якось приїхав дідусь, зайця відремонтували, але наша дружба тривала ще довгі роки. Не знаю, де поділася ота ідеальна лялька. Мабуть, перетворилася на живу та виграла усі конкурси краси за кордоном.
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    Лише згодом я зрозуміла одну річ: в тому і полягає дивна сила мистецтва, що кожен чує і бачить те, по що прийшов.
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    Усе там видавалося мені якимсь казковим, несправжнім — і вірші про те, що трапилося «одного дня, трохи солом`яного…», заради яких кремезний коваль приїздив із сусіднього міста, і дорослі жінки, які вдавали з себе дівчаток із бантиками, і художник, схожий на кочівника, який протягом тижня у підвалі театру малював декорації, плакати та афіші, а щонеділі, пронизуючи нас блискучими очима, кидав у зал гарячі злі вірші, наче розтрощені на тверді рядки його гострими міцними зубами.
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    заміжжя було та загуло, інститут з аспірантурою минулися, а літературні мої «дурнички» — це все, що в мене лишилося, що я маю десь у глибині душі, що в мене вже не відняти ні людям, ні часу
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    усіх можна слухати, а писати треба на свій розсуд
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    І я сховала цей неможливий, невимовний, непридатний лист якомога далі у свої папери. Хай мине час, його рана загоїться, і я тихо так, лагідно, пошепки (хай мої літературно-епістолярні таланти хоча б один раз принесуть користь) розвію його оману.

    Я мовчала чотири місяці.
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    Чи впізнав би він у мені, дорослій, ту поетичну дівчинку, ще й оповиту романтичним серпанком його уяви? Довелося б знайомитися спочатку. Це було б важко, і мені, і йому.
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    керосинка, яка стояла на столі, не розганяла морок, а лише ніби чемно просила його зачекати до ночі
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    хто знає, коли вмирає людина — коли її тіло перестає ворушитися чи коли у серці вмирає остання квітка щасливого спогаду?..
    Alyona Dobrolyubovaцитує8 місяців тому
    Плакала і просилася відпустити, та чоловік казав — не можна, бо вінчалися у церкві. Його через те у церкві будуть ганити.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз