Мирослав Шкандрій

Українські та російські авангардисти відкидали такий зневажливий погляд на візантійське мистецтво. Вони заново відкривали (і часто покращували) красу ікон та кватроченто й цими відкриттями протистояли тогочасним «реалістичним» смакам.

Взаємодія між київськими футуристами (особливо між Екстер, Богомазовим та Бурлюком) спричинила одну з найперших авангардистських подій у Російській імперії. Вплив цих трьох осіб поширювався не лише через вчителювання, а й через покази нових мистецьких робіт. Вони вперше презентували свою творчість на виставці «Ланка», що відбулася в листопаді 1908 року в Києві

о-перше, вони наново розпалили вже наявний інтерес до примітивізму, пропустивши його крізь фільтр розуміння власної народної творчості та ікон. По-друге, вони наповнили авангард любов’ю до кольору, текстури та руху. Саме завдяки Екстер і Соні Делоне (яка народилася в Україні) відбулася заміна в авангардному дизайні розмитих сірих і коричневих кольорів західного кубізму на яскраві барви.

Татлін відвідав Париж і Берлін. Його мати була українкою, а сам він був відомий тим, що носив вишиванку, співав думи й інші стародавні пісні і навіть власноруч майстрував бандури. У 1913 році, під час перебування в Німеччині, Татлін виступив з оркестром українських бандуристів,

Ще одним чинником було Київське художнє училище, яке в пері­од з 1901 до 1920 року випустило чимало справжніх талантів, серед яких Екстер, Меллер, Кавалерідзе, Архипенко, Богомазов, Абрам Маневич, Антуан (Антон) Певзнер, Аристарх Лентулов, Ісак Рабинович, Олександр Тишлер, Марк (Мойсей) Епштейн, Соломон Нікрітін, Іссахар-Бер Рибак та Анатолій Петрицький. Воно прийняло до своїх лав велику кількість єврейських студентів, інколи діючи всупереч бажанням урядовців. З 1901 до 1920 року майже половина учнів Училища мали єврейське коріння. Така суміш талановитих й амбіційних митців різного походження сильно вплинула на зародження новаторської і творчої атмосфери

Менш відомим аспектом її біографії є той факт, що вона підтримувала художників-примітивістів: зазвичай сільських майстринь, які виготовляли вишиті шалики, рушники і ткані килими. Її інтерес до яскраво забарвлених народних розписів, вишивок і великодніх крашанок реалізувався в Києві, де вона підготувала плакати для виставки «Народного мистецтва Буковини та Галичини», що відкрилася 16 квітня 1917 року

Серед них Олександр Архипенко, Олександра Екстер, Михайло Бойчук, Давид Бурлюк, Володимир Баранов-Россіне, Софія Левицька, Абрам Маневич, Йосип Чайков, Володимир Татлін та Вадим Меллер

Інноваційний, демократизуючий та неноменклатурний поштовх ішов саме з «Півдня», адже він був частиною вираження маргіналізованої ідентичності

Олександра Мурашка, Лева Крамаренка, Миколи Бурачека та Івана Труша

Митці з Росії також брали участь у цих виставках, а кияни й собі виставлялись у Москві та Санкт-Петербурзі, проте саме під час війни та революційного перевороту (1914–1922), коли Київ був відрізаний від Західної Європи та Росії, і виник потужний місцевий авангард.