Інколи треба просто запастися терпінням і чекати на кращі часи в стосунках. Буває і так, що ситуацію не вдається поліпшити. Хоч би що ми намагалися зробити, це все одно сприйматиметься вороже й тільки погіршить справу. Що ж, доводиться визнати, що ми не можемо брати на себе відповідальність за зміну сприйняття та стан свідомості інших, навіть якщо ці люди найближчі.
Те, на що ми потенційно можемо впливати, — власні розум та вчинки. Якщо уважний аналіз умов та обставин відкриває, що нам є що виправити у своїй поведінці, ми можемо це зробити. Якщо видимих причин, які ми могли б усунути, не виявлено, можемо й далі усвідомлювати реакції та думки без осуду, з добрим серцем та спокійним розумом. Такі ситуації дають нам чудову нагоду для рефлексії щодо причиново-наслідкових зв’язків, споглядання непостійності та можливість побачити, що надмірна прив’язаність до себе й інших заважає бачити стан речей ясно.
Можна сказати, що близькі, які ситуаційно ставляться до нас вороже, знову виступають як «гуру під прикриттям» і є нашими вчителями терпіння. Якщо нам вдається заспокоїти розум та протидіяти неспокою, відкривається шанс зберегти добрі взаємини, якщо й не на зовнішньому рівні, то принаймні на внутрішньому. Зберігаючи спокій та відкрите серце, ми справді можемо доброзичливо і без зарозумілості ставитися до тих, хто у відповідь вважає нас своїми ворогами. Можливо, це не змінить характеру стосунків, але, беззаперечно, змінить наше ставлення до них.