Махо Мольфіно

Усвідомлення також учить нас довіряти нашим почуттям, що означає не осуджувати себе. Ми ж не соромимо дерево за те, що сьогодні опадає листя, а завтра розквітають квіти, правда ж? Ми просто кажемо, що це дерево, а це те, що воно робить. Коли ми під владою міфу про логіку, то намагаємося раціоналізувати себе або сказати собі, що не повинні почуватися так. Але почуття (і, звичайно, настрій) не мають логічного пояснення, вони просто існують, як дерева чи погода

Жертовність — основне в наративі іммігрантів. Одне покоління жертвує собою заради того, щоб наступне мало більше можливостей. Через жертовність я пишу цю книжку. Якби мої батьки не вирішили поїхати з рідної країни, я не мала б неймовірних можливостей, які маю сьогодні.

Нас вчать вибачатися за сльози, приборкувати гнів і боятися тавра “істеричка”»[

Ми боїмося, що якщо протистоятимемо своєму партнерові, то нас вважатимуть проблемними або схильними до сварок і драм.

самоспівчуття має три складники: 1) усвідомлення — залишатися зосередженою та не переорієнтовувати негативні події в нашому житті; 2) звичайна людяність — визнавати, що всі страждають, зазнають невдач і роблять помилки, а також що ми не самі; 3) співчуття собі, яке вона описує як «звичку турбуватися та розуміти себе, а не суворо критикувати чи осуджувати, забезпечувати собі спокій та затишок у часи страждань

Міф про гармонію обіцяє нам безпеку. Обіцяє, якщо ми не викажемо незгоди чи не скажемо чогось, що може засмутити іншу людину, то в нас із нею будуть кращі стосунки. А правда в іншому: що більше ми мовчимо, тобто що старанніше ухиляємося від тимчасових дискомфорту і страху, то довше залишаємося прив’язаними до більшої проблеми — чи то до некомфортної ситуації, чи то до токсичного зв’язку.

Ми ж не соромимо дерево за те, що сьогодні опадає листя, а завтра розквітають квіти, правда ж? Ми просто кажемо, що це дерево, а це те, що воно робить

Коли ми живемо без найменшого уявлення про свої підсвідомі саморуйнівні звички, то не бачимо різних опцій для вибору навколо. А коли дізнаємося про міфи, то отримуємо можливість обирати й іноді все одно обираємо бути хорошими дівчатками. І це нормально. Принаймні ми зробили свідомий вибір, а не діяли за стандартною схемою, про яку не знали. Ця межа тонка, але саме вона все змінює.

Чекаючи на схвалення, ви відмовляєтеся від власних бажань і навіть можливості дізнатися, чого хочете

Тенденція шукати авторитетів і дотримуватися зовнішніх правил замість того, щоб довіряти власним бажанням, потребам та думкам.