Ореста Осійчук

Ми, дорослі, сваримо вас за це, засуджуємо, караємо, хоча насправді самі розбиваємо й нищимо щось набагато важливіше за миски та збанки.

У церкві старенький ксьондз розповідав про смирення і про дуже дивну, як на мене, річ — підставляння лівої щоки тоді, коли тебе вдарили по правій. Я ніяк не міг уторопати, до чого тут оцей порядок зі щоками? Чи то до того, що не можна підставляти праву, бо по ній уже били, а тому по лівій буде не так боляче, чи до того, що завжди треба бити спочатку в правий бік пики, а потім у лівий. Гм... Я стояв і міркував, чому це маю підставляти Антінові ліву щоку, коли він уже зацідив у праву.

Теплий літній вечір огорнув нас ніжністю. Він єдиний, хто не співчував нам. І це було добре, бо ми з Ромком просто помирали від того співчуття. А ми хотіли жити, а не вкотре помирати.

Як вчила мене мама, «у всяких незрозумілих ситуаціях читай “Богородице Діво...”».

Вона була переконана, що в неділю зрання у мене вселяється дідько, тож водити мене до причастя — то її святий обов’язок і своєрідний акт екзорцизму

приїжджає на літні вакації до свого дзядзі

Знаєш, Міську, — почав крамар, — скільки таких банок, глечиків, мисок у дитинстві розтовк я? Для того ви й діти, щоби гасати, льотати, розбивати на друзки, ламати... Ми, дорослі, сваримо вас за це, засуджуємо, караємо, хоча насправді самі розбиваємо й нищимо щось набагато важливіше за миски та збанки.

вовки не можуть стерегти ягнят,