Віржіні Ґрімальді

Від повсякдення і рутини ми схильні забувати одне про одного. Це парадокс: ми майже весь час разом, але насправді далеко. А тут нікого немає, крім нас. Нам це було потрібно, бо останнім часом стало складно…

Коли щастя стає нормою, ми його не помічаємо.

Ми мовчки дивимося на краплі, що збігають по склу. Я зрозуміла. Грози боятися не варто. Аромат щастя найсильніший під час дощу.