Зоряна Лешко

Врятуй мене від темряви ночей,
від голосу німої тиші,
від поглядів чужих очей,
від рук чужих, від дотиків, думок…
Знайди мене, скажи, що не залишиш.
Врятуй мене, дістань із небуття
промінчик світла для дороги.
Чекай мене, і я прийду,
бо всі шляхи
йдуть до твого порогу

Не можна кохати правильно або неправильно. Це поведінка буває правильною або неправильною. А кохання або є, або його немає.

Світанок стирає вчорашнє минуле…

Щоб почати життя з чистої сторінки, потрібно на попередній поставити крапку.

Маріє, я кохаю тебе, але не бачив потреби показувати. Мені це здавалося таким очевидним…

Іван став першим чоловіком у житті Марії. З ним вона з наляканої дів­чинки перетворилася на жінку, що знає собі ціну.

Іванові здавалося, що Барселона вилікує рани, допоможе почати все спочатку, однак минали дні, тижні, місяці, а біль нікуди не зникав. Лише змінювався, став ниючим, тягучим, майже непомітним, але постійним. Іван знав, чому так відбувається: він почувався винним у тому, що сталося. Винним у тому, що не міг зрозуміти Марії, її комплексів, які несподівано повернулись у другій половині вагітності.

Знаю — і тому не розумію. Ти збираєшся вертатись у хаос, а тут у тебе блискуче майбутнє. Пластика такого рівня і з таким досвідом візьмуть у будь-яку престижну клініку. Що тебе тримає в Україні

Маленькою сірою пташкою

впаду у твої долоні, тільки…

подарувавши в них захист,

не перетвори сховок на клітку,

не стискай, не обмежуй,

не зрань,

просто тримай мене…

Розмова залишила важке неприємне враження, але від того візиту вона про себе називала дівчинку Роксаною.