bookmate game

Деніел Левітін

  • Юлияцитує10 місяців тому
    Більшість із нас обрали стратегію життя під назвою розумна достатність
    10
    — термін, котрий придумав лауреат Нобелівської премії Герберт Саймон, один із засновників у галузі теорії організації та обробки інформації. Саймону був потрібний термін, що описував би прийняття не найкращого варіанта, а лише досить доброго. У не надто важливих питаннях ми робимо вибір, який нас задовольняє і є достатньо хорошим.
  • Юлияцитує10 місяців тому
    Сучасні дослідження в галузі соціальної психології засвідчили, що щасливі люди — це не ті, що мають більше за інших, а ті, котрі задоволені тим, що мають. Щасливі люди керуються принципом розумної достатності весь час, навіть якщо не усвідомлюють цього.
  • Юлияцитує10 місяців тому
    Минуле покоління стикнулося зі збільшенням варіантів вибору. У 1976 році середньостатистичний супермаркет продавав 9000 одиниць продуктів
    12
    ; сьогодні їхня кількість збільшилася до 40 000, при тому, що середньостатистична людина забезпечує 80–85 % своїх потреб тільки 150 найменуваннями. Це означає, що ми повинні ігнорувати 39 850 позицій у магазині
  • Юлияцитує10 місяців тому
    Нейрофізіологи виявили, що непродуктивність і втрата цілеспрямованості можуть виникнути внаслідок перевантаження рішеннями. Хоча більшість з нас без проблем розподіляють рішення за важливістю, якби раптом хтось нас попросив це зробити, наш мозок не здатний робити це автоматично. Йоанна знала, що встигнути з курсовою дня неї важливіше, ніж вибрати ручку, однак саме зіткнення з такою кількістю тривіальних рішень у щоденному житті спричинило нейронне виснаження, не залишивши енергії для важливих рішень. Нещодавні дослідження показують, що люди, яких просили прийняти низку безглуздих рішень (на зразок вибору між кульковою ручкою і фломастером), продемонстрували гірший самоконтроль і далі робили необдуманий вибір
    15
    . Таке враження, наче наш мозок налаштований на те, щоб приймати певну кількість рішень протягом дня, і, досягнувши цього ліміту, ми більше не можемо робити вибір, хоч би який важливий він був для нас. Одне з найважливіших відкриттів у сучасній нейрофізіології можна підсумувати так: мережа прийняття рішень у нашому мозку не здатна визначати пріоритетність.
  • Юлияцитує10 місяців тому
    За увагу відповідає мережа нейронів у префронтальній корі (якраз позаду вашого чола), котрі чутливі лише до дофаміну. Коли дофамін вивільняється, він відмикає їх, ніби ключ — вхідні двері, і нейрони починають подавати електричні імпульси, що стимулюють інші нейрони в цій мережі. Але що ж викликає цей початковий викид дофаміну? Зазвичай це один із двох тригерів (пускових чинників):

    Щось може захопити вашу увагу автоматично — здебільшого те, що важливе для виживання і має еволюційне походження. Ця система пильності
    54
    залучає фільтр уваги і працює безперестанку (навіть коли ви спите), стежачи за навколишнім середовищем в очікуванні важливих подій. Це може бути гучний звук, або яскраве світло (рефлекс переляку), або щось, що швидко рухається (це може свідчити про хижака). Ця система допомагає також помітити напій, коли ви хочете пити, або ж потенційного сексуального партнера.
    Ви ефективно будете зосереджуватися тільки на тому, що стосується пошуку або моніторингу навколишнього середовища
    55
    . Якщо ви загубили доньку на фестивалі, ваша візуальна система переналаштовується тільки на осіб з подібним зростом, кольором волосся і статурою, ігноруючи решту даних. Водночас ваша слухова система налаштовується на те, щоб чути тільки ті звуки, які за тембром схожі на її. В
  • Юлияцитує10 місяців тому
    Загалом шухляди з непотребом можуть багато розказати про те, як ми формуємо категорії, і вони виконують важливу функцію аварійного клапана, зберігаючи всі ті речі, які нікуди більше не вписуються
  • Юлияцитує10 місяців тому
    Поганий досвід родича з «Вольво» — це один елемент даних, що перекривається десятками тисяч випадків позитивного досвіду, тобто це нетипове відхилення. Але ми істоти соціальні. Нас легко вразити розповідями від першої особи і яскравими спогадами чийогось досвіду. Незважаючи на те, що це статистично неправильно і ми маємо вчитися долати упередження, більшість з нас цього не робить. Рек­ламодавці знають це, і саме тому ми бачимо так багато рекламних роликів на телебаченні з розповідями від першої особи: «Я втратила десять кілограмів за два тижні, споживаючи цей йогурт. А ще він надзвичайно смачний!». Або: «Мене мучив головний біль. Я зривався на близьких. А потім прийняв ці нові ліки й повернувся до свого нормального стану». Наш мозок зосереджу­ється на яскравих, соціальних історіях більше, ніж на сухих, нудних статистичних розрахунках.
  • Юлияцитує9 місяців тому
    Нейрони відображають для нас світ у момент, коли щось відбувається, і коли ми це згадуємо, ті самі нейрони відтворюють нам поперед­ні обставини. Щойно ми активуємо нейрони в тій варіації, як у момент події, ми бачимо спогади у вигляді зображення, тільки з меншою роздільною здатністю. Якби ми могли активувати кожен з цих вихідних нейронів точно так само, як першого разу, наші спогади були б неймовірно яскравими й реа­лістичними. Однак це не так. Інструкції про те, як нейрони повинні зібратися і як саме активуватися, слабкі й розмиті, тому й відтворення є лише тьмяною й часто неточною копією реального досвіду. Пам’ять — це фікція. Вона представляє себе нам як достовірне джерело інформації, але дуже вразлива до викривлень. Пам’ять — це не просто повторне відтворення, це перезапис.
  • Юлияцитує9 місяців тому
    Труднощів додає і той факт, що багато подій з нашого досвіду є схожими одна на одну, і тому під час спроби відтворити їх у пам’яті конкурентні події можуть обманути мозок. Отож наша пам’ять є недосконалою не лише тому, що мозок має обмежену здатність зберігати інформацію, а ще й через особ­ливості відтворення спогадів — вони можуть легко переплутатися з іншими подібними згадками. Ще одна проблема полягає в тому, що спогади можуть змінюватися
    103
    . Коли вони відтворюються, то перебувають у нестійкому і вразливому стані, тому важливо їх скласти правильно. Якщо ви ділитеся спогадом з подругою, і вона каже: «Ні, автомобіль був зеленим, а не синім», ця інформація прикріплюється до спогаду. Спогади в цьому нестійкому стані також можуть зникнути, якщо щось заважає їхньому відтворенню, наприклад, нестача сну, відволікання, травми або нейрохімічні зміни в головному мозку.

    Напевно, найбільшою проблемою людської пам’яті є те, що ми не завжди усвідомлюємо, коли спогади неточно відтворюються. Часто ми впевнені, що все правильно пригадали, хоча насправді багато чого перекрутили. Ця хибна впевненість широко поширена, і її важко побороти. Але що більше ми можемо вивести пам’ять на зовнішні фізичні носії, то менше будемо залежні від нашої самовпевненої, не надто точної пам’яті.
  • Юлияцитує9 місяців тому
    Чи є якийсь метод, за допомогою якого можна зрозуміти, що ми зможемо запам’ятати точно, а що — ні? Існує два найважливіших правила: найкраще запам’ятовуються особливі/унікальні події або ті, що мають сильну емоційну складову
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз