Мері Ловсон

знаю, що пам’ять бавиться з нами, й події та випадки, витворені уявою, можуть здаватися такими ж реальними, як і ті, що справді відбувалися, але я щиро вірю, що пам’ятаю кожну деталь тієї вечері. Пригадуючи її, найболючіше мені ро

одинадцята заповідь говорить: не виказуй емоцій своїх, то дванадцята — що засмучений, не визнавай, а коли вже всьому світу видно, що це так, у жодному разі не пояснюй, через що

Коли настав кінець, він здавався зовсім несподіваним, мов грім серед ясного неба, і тільки через багато років я збагнула, що до нього вів цілий ланцюжок подій.

Я пам’ятаю, що десь читала теорію такого змісту: кожен член сім’ї має певну роль — «розумник», «красунчик» або ж «егоїст

Як один раз ненадовго зіграєш якусь роль, то вона приклеїться до тебе, і, хоч би що ти робив, усе одно люди бачитимуть у тобі виконавця своєї ролі, але на перших порах, за цією теорією, ще можна вибрати собі амплуа

підвищувати тиск наших батьків, наприклад, — і вдосконалювати, вдосконалювати це вміння

була нашою останньою сімейною вечерею. Я знаю, що пам’ять бавиться з нами, й події та випадки, витворені уявою, можуть здаватися такими ж реальними, як і ті, що справді відбувалися, але я щиро вірю, що пам’ятаю кожну деталь тієї вечері