Miss_Dementor

– Ти моя. Ти присяглась мені, – сказав він їй на вухо, вислизнувши з неї і міцно притягнувши її до себе. – Зараз. І після війни. Ти дала мені слово. Я дбатиму про тебе. Я не дозволю нікому завдати тобі болю. Ти не будеш самотньою. Тому що ти моя.

Я теж самотній, Ґрейнджер, –

Герміона повільно поцілувала його. Потому обхопила рукою його шию і притягнула ближче, поки його руки не ковзнули навколо неї, а його губи почали рухатися до її.

Саме так я хотіла, щоб це було, – зізналася вона йому, – з тобою. Я хотіла, щоб з тобою так було.

Мені шкода. Мені шкода, що це було не так, – сказав він, притягуючи її ближче, його великі пальці торкалися її вилиць.

Мені здається, я майже вивчила тебе. Особливо твої очі.

Куточок його рота сіпнувся, і він провів пальцями по шрамах на її лівому зап’ясті.

Я завжди думала, що очі – моя найкраща риса.

– Одна з, – тихо сказав він.

Вона заснула, відчуваючи його вогонь збоку.

– Не живу. Якщо від мене не вимагають щось організувати, то ні. Я… – він прибрав руку й різко сів. – Там… там… – його голова опустилася на секунду, і він різко вдихнув. – Там все зіпсовано. Щоразу, знаходячись там, я чую крики моєї матері. Ніби в будинку живуть привиди. Клітка, в якій її тримали… вбудована у підлогу вітальні за допомогою магії ліній маєтку. Я не можу її прибрати.

Герміона сумнівалася, що десь у світі існувало щось, куди б не вписався Драко.

Дівчина, що сиділа оголена в ліжку Драко Мелфоя.