Лайла Джеймс

—Мій піджак, тобі більше не знадобиться, бо ти спатимеш зі мною.

— Не знаю. Можливо, щось смішне, – після короткої паузи, скоса глянувши на Медді, додала. — І романтичне?

— Зрозуміло, дитинко. Тоді “Щоденник пам’яті”.

— “Щоденник пам’яті”?

— Приготуй серветки, Айло. Нам це знадобиться.

Коли я з тобою – почуваюся королем світу.

сховав своє обличчя на колінах Айли і заплакав. – Я тебе благаю. Скажи моє ім'я. Я хочу почути своє ім'я з твоїх вуст. Я хочу почути твій голос, – тримаючи її коліна, я втиснувся обличчям у її стегна. — Лише моє ім'я. Це все, що я прошу. Будь ласка, Айла. Будь ласка.

Вони просто поїхали без нас? – Медді загарчала на порожнє паркувальне місце. – Хто народжує дитину? Алессіо? Чи Віктор? Дурні придурки.

Алессіо купив лікарню кілька тижнів тому. Щоб упевнитись, що тут безпечно, і все для тебе і принцеси. Він був дуже одержимий цим, − пояснила Медді мені на вухо.

мене не існує чарівного принца. Мій тато – мій єдиний король.

Насправді це була не оригінальна цитата. В оригіналі говорилося:

Одного дня я можу знайти свого чарівного принца, але мій тато завжди буде моїм королем.