Неизвестный

А якщо чесно, то навіть краще, що я мовчу. Поруч із симпатичними хлопцями я починаю нервувати – несу всілякі нісенітниці, тому що не можу ясно думати. Мої самообмежувачі відключаються, і я раптом починаю розповідати їм про те, як впісялась у третьому класі під час екскурсії на фабрику з виробництва кленового сиропу. Або про те, як боюся цуценят, або про свій невинний розлад особистості, через який, варто вам відволіктися, я можу запросто почати прибирати у вашій кімнаті.

— Не хвилюйся, красуня. Я просто скористаюсь твоїм телефоном. Я не збираюся тебе вбивати.

— О, я це знаю. Ну чи, принаймні, так думаю, – із запинками вимовляє вона. – У сенсі ти здаєшся порядним хлопцем, але, з іншого боку, багато серійних вбивць напевно теж при першій зустрічі здаються порядними. Ти знав, що Тед Банді насправді був дуже привабливим? – Її очі розширюються. – Це ж просто шокує! Уяви, ось ідеш ти – і раптом зустрічаєш такого милого, привабливого хлопця і думаєш: "О боже, він же сама досконалість!", а потім опиняєшся в нього в будинку, знаходиш у підвалі таємну кімнату з костюмами з людської шкіри та ляльками Барбі без очей, і…

— О. Добре, – обережно вимовляє Грейс. – Е-е-е… круто.

Я посміхаюся:

— А ти чекала, що я відмовлюсь?

— Типу того, – зізнається вона.

— Чого б це? Ні, справді, який хлопець відмовиться від можливості подивитися "Міцний горішок"? А якщо ти запропонуєш мені випити, то твоя пропозиція стане ще кращою.

— У мене немає алкоголю. – Вона замовкає. – Але в ящику столу заховано ціле пакетик мармеладних ведмедиків.

— Виходь за мене, – відразу же пропоную я.