Неизвестный

Це на вигляд він самовпевнений сучий син, але насправді – чортів святий. Найкращий центральний нападник із усіх, з ким мені доводилося виходити на лід, і просто чудовий хлопець. Я не сумніваюся у своїй гетеросексуальності, тому впевнено можу сказати: знаєте, що було б, грай я за "іншу команду"? Я б не просто трахнув Гаррета Грехема – я б з ним одружився!

— Що за гра у мовчанку? – невимушеним тоном питаю я.
Він кидає на мене сердитий погляд, а потім знову переводить очі на дорогу.
— Ох, ну припини. Це тому, що ми приколюємося над твоєю бородою? – Я потроху починаю злитись. – Приятель, та це як перший розділ посібника "Бороди для чайників": якщо відпускаєш бороду як у горця, приготуйся до того, що це стане приводом поржати. Кінець розділу.

Такер помічає моє здивування і похмурим тоном пояснює:
— Я про цю фігню з Ханною.
Від несподіванки я застигаю, але все ще намагаюся вдати, що не включаюся:
— Уявлення не маю, про що ти говориш.
Угу, краще вже я збрешу. Власне, мені не вперше. Здається, я брешу з тих пір, як вступив до Брайара.
Мені призначено потрапити до НХЛ самою долею. Так чи інакше, я потраплю до команди!
Люблю щоліта працювати механіком у гаражі батька. Забиваю пристойні гроші на кишенькові витрати!
Ні, я не сохну по Ханні. Вона ж зустрічається з моїм найкращим другом!
Брехня, брехня і ще більше брехні, тому що щоразу сказати правду рівносильно краху всіх надій, а найменше мені хочеться, щоб мої друзі та товариші по команді мене шкодували.
— Залиш цю нісенітницю для Джі, – різко кидає Такер. – І знаєш що? Тобі пощастило, що він так закоханий і не зважає на те, що відбувається. Бо інакше він би точно помітив, як ти поводиться.
— Так? І як цікаво? – У тон йому відповідаю я і стискаю щелепи. Мені зовсім не подобається, що Так здогадався про мої почуття до Ханни. А ще більше мені не подобається те, що він після стількох місяців все-таки зважився на цю розмову. Чому не залишити все як є? Ця ситуація і так уже гірша нікуди, але ні, декому знадобилося ще й викрити мене.
— Серйозно? Ти хочеш список? Чудово. – Його обличчя похмуріше за хмару, коли він починає перераховувати кожну чортову дрібницю, що й без того викликає в мені почуття провини. – Ти виходиш з кімнати в ту саму мить, коли вони туди заходять. Ти ховаєшся у своїй спальні, коли вона залишається у нас ночувати. А якщо ви все-таки опиняєтеся в одному приміщенні, коли думаєш, що тебе ніхто не бачить, ти не зводиш очей з неї. Ти…
— Гаразд, – обриваю я його. – Зрозумів, зрозумів.
— І я вже не кажу про те, що ти трахаєшся з усіма поспіль, – бурчить Такер. – Так, ти той ще бабник, але чувак, за цей тиждень ти переспав із п'ятьма дівчатами!
— Ну і що?
— А те, що сьогодні – четвер. П'ять дівчат за чотири дні. Та ти сам, блін, порахуй, Джоне.
От дідько. Він назвав мене на ім'я. А Такер називає мене Джоном, тільки коли по-справжньому сердиться на мене.
Але тільки зараз я теж злюся на нього і тому теж звертаюся до нього на ім'я:
— А що не так, Джоне?
Так, ми з ним тезки. Напевно, нам потрібно присягтися на крові та створити свій клуб чи типу того.
— Мені двадцять один рік, – роздратовано продовжую я. – Мені вже можна займатися сексом. Ні, я маю займатися сексом – як ще, коли ти навчаєшся в коледжі? Розважаєшся, трахаєш і відмінно, чорт забирай, проводиш час доти, доки не виходиш у реальний світ і життя не перетворюється на лайно.
— Ти справді хочеш вдавати, що всі ці перепихи – просто віхи у твоєму студентському житті? – Такер хитає головою, потім робить видих, і тон його пом'якшується: – Ти не можеш викинути її з голови, мужик. Сьогодні ти можеш переспати із сотнею інших жінок, але це все одно нічого не змінить. Тобі час прийняти той факт, що з Ханною у вас нічого не буде, і жити далі.