Майкл Бут

Безперечно, націо­нальна самосвідомість формується за участі цілої низки чинників, якими я безжально нехтую, виділяючи одну найголовнішу причину. Проте вузькість інтересів, що межує із само­ізоляцією, у комбінації із загальнонаціо­нальним романтизмом і є визначальним елементом націо­нальної природи данців, яку надзвичайно влучно характеризує відомий кожному місцевому вислів:

Hvad udad tabes, skal indad vindes

(Те, що втратив зовні, знайдеш усередині.)

Автор афоризму — данський письменник Ганс Петер Гольст (1811 рік).

Рядки Гольста стали відображенням періоду, що виявився так званим золотим віком данської культури і часом піднесення громадської активності та розквіту мистецтва в середині XIX століття. Саме у цей період син пралі Ганс Крістіан Андерсен опублікував свої перші казки, завдяки чому згодом став одним із найвидатніших світових письменників, а Серен К’єркегор писав свої революційні екзистенціалістські праці. Видатний скульптор-класик Бертель Торвальдсен, художник Крістоффер Вільгельм Еккерсберґ і його учень Крістен Кебке, балетмейстер Королівського балету Авґуст Бурнонвіль — усі ці талановиті особистості зробили величезний внесок у розквіт данського мистецтва. Жителі країни сприймали праці воістину блискучих митців світового рівня майже як розраду, що допомагала їм оговтатися після епохи болісних втрат. Вони навчалися того, що й сьогодні виходить у них ліпше, ніж у будь-кого, — бути вдячними за доступні їм ресурси, брати від них по максимуму, цінувати прос­ті радощі життя, пишатися тим, що вони данці, й найголовніше — будь-якою ціною уникати надокучливих німців