Станіслав Асєєв

Забігаючи наперед, скажу, що цього чоловіка чути було завжди, коли він приїздив до «Ізоляції»: зазвичай на новоприбулих він дико горлав уже в коридорі, обкладаючи їх усіма, якими тільки можна, матюками, а вночі — разом із господарем цього місця — блукав коридором і витягував у нього в’язнів. Те, що з ними потім відбувалося, залежало від кількості спожитої горілки і фантазії тих, хто намірився їх катувати. Саме цей чоловік уранці оглядав ребра, які сам же вночі зламав, і опіки від тортур, тому мої занімілі пальці могли його лише дратувати.