Карін Боє

Дехто вважає кохання застарілим поняттям із епохи романтизму, а я боюся його, реального, вже самою своєю суттю неймовірно болючого. Жінка вабить чоловіка й навпаки, і з кожним кроком назустріч кожне з них втрачає часточку свого «я».

Мав прикре враження, що дружина бачить мене наскрізь, і силкувався укритися та зачаїтися. А вона й далі була загадкова, сильна, мало не надлюдська, далі розсівала неспокій і завдяки своїй загадковості утримувала ненависну перевагу наді мною.

Мабуть, це таки кохання, коли люди, хоч і зневірені, міцно тримаються одне одного й всупереч усьому сподіваються дива. Коли страждання набуває вартості як таке й стає свідченням, що у цих двох є принаймні одне спільне — надія на те, чого немає й не може бути.