Джон Мілтон

Та зважимо: чи не додасть нам сил
Надія? Як її нема – то відчай
Хай додає завзяття і снаги».

Як на мене,
Достойніше свобідно княжить в пеклі,
Ніж нидіти на Небі в послушенстві,
Бо краще в Пеклі пан, ніж в Небі раб.

І навіть у загибелі самій
Погибелі нема.

Виборюймо своє добро самі.
Закинуті в позасвітню пустелю,
Залишені на себе, не підзвітні
Нікому, – полюбімо тяжку свободу,
А не легке цяцьковане ярмо.
В свободі виросте й засяє велич,
Коли з малого створимо велике,

Я прихилю уважний зір і слух.
А щоб усі відчули се, поставлю
Суддю суворого у їхні душі – Совість.
Хто з них щодня зважатиме на нього
Та не зазнає осуду, а встоїть
У Совісті несхибний, – той спасен.

А що, коли покаятися? Ласку
У Бога вимоливши, знов сіяти
В небесній славі? …О, тоді я знов
Зневажив би покору. Волелюбству
Гидкі поклони й монотонні гімни.
Ніколи не настане примирення
Там, де ненависти глибоку рану
Роз’ятрено. Це знову довело б
До бунту ще одчайнішого – в Пекло
Ще глибше. За коротку передишку
Подвоєними муками платив би.
Се знає мій Мучитель. Він спокою
Не дасть мені, а я – не попрошу.
Відкинутий навіки, безнадійний,
У Світ Новосотворений спускаюсь
До випестовуваних Ним людей.
Так. Прощавайте, і страхи, й тривоги!
Зло, стань мені Добром. З Царем Небесним
В Імперії, де половина людства,
Напевно, стане під мої знамена,
Тепер владарюватимем удвох».

Він – найвеличніший з людських синів,
Вона – з усіх дочок людських найкраща.

І за руку
Мене ти ухопив. Я піддалася
Тобі й у самозабутті пізнала,
Що мужність чоловікова і мудрість
Прекрасніші, аніж сама краса».

Ти знехтував, коли я був один
Дивак в твоєму звихнутому світі,
Один проти громади. Та не сам.
Тепер переконаєшся – запізно —
Що можуть помилятися й мільйони,
Як правота на боці одиниць».

Так, як людина, плодиться й скотина,
Отож вознесеного в тім нема.
А радощі, котрі дарує пристрасть,
Хай духу людського не підкоряють,
Принадність людяну в Жоні люби,
Душевну і розумну, а не пристрасть
Приземлену. Така любов дає
Наснагу духу, незлобивість серцю
І гостроти думкам – дороговказ,
Що доростатимете до Небес,
А не погрузнете у грубім грищі
Тілесного заласся.