uk

Франсуаза Дольто

    Alyona Dobrolyubovaцитуєторік
    Батьки виховують дітей, немовби царі керують народами.
    Alyona Dobrolyubovaцитуєторік
    Для дорослого обурлива сама ідея того, що він і дитина — рівні.
    Alyona Dobrolyubovaцитуєторік
    До XVIII ст. дитяче тіло повністю ховалося під одягом. Єдина відмінність між одягом хлопчиків і дівчаток була в тому, що перші мали застібки на платті спереду. Ото й усе. Обидві статі носять стрічки. Доросла людина, поки почала вдягати штани, носила плаття. Потроху вона виявила свої ноги й почала вбиратися в короткі панталони. Але малечі цього не дозволено: одіж для неї постійно запізнюється на два-три століття. Їй дають убрання яке носили дорослі два чи три століття до того.
    Alyona Dobrolyubovaцитуєторік
    У суспільстві до 1789 року учнівство відігравало роль ритуалу переходу: через нього відбувалося народження дитини-особистості. Її починали сприймати як підмет до присудка «робити». Це ставалося тоді, коли дитина опинялася серед інших — як така, що здатна виконувати корисну роботу. Але в такому разі з нею поводились як із машиною, живим верстатом, який можна лупцювати, ба навіть ламати
    Alyona Dobrolyubovaцитуєторік
    Живописне зображення дитини аж до епохи класицизму демонструє, що її тіло не сприймають таким, яким воно є насправді, а лише таким, яким його хоче бачити суспільство.
    Alyona Dobrolyubovaцитуєторік
    Але чи можна втілити дух у незрілому й непропорційному створінні? Отож немовляті Ісусу надають стандартні пропорції дорослої людини
    Alyona Dobrolyubovaцитуєторік
    Прикметно, що на фризах деяких соборів селяни були зображені згідно з морфологією дитячого тіла — з пропорціями голови 1 до 4. Тут художник дотримувався приписів вельмож. Слід було нагадати простому народу, що лише влада є дорослою. А раби, бідняки, діти — навпаки: що на малюнку — те й у житті.
    Alyona Dobrolyubovaцитуєторік
    Навіть якщо в себе в куточку дитина занурена у свої справи, навіть якщо її погляд не звернений у бік художника або, як сьогодні сказали б, у бік об’єктива, у неї є своє місце в просторі картини. Художник уводить її хай несвідомо, але як невід’ємний і необхідний елемент для рівноваги всієї картини. Поза дитини відрізняється від поз дорослих, її погляд спрямований в інший бік. Дитина тут як обіцянка іншої соціальної групи, яку вона згодом сформує. А поки що вона живе паралельно зі своїми попередниками, анонсуючи інший спосіб сімейного синтезу. Вона вже не паразит і зовсім не кріпак у своїй сім’ї. Зі своєю іграшкою в руках вона формує власну творчу думку, і вона в безпеці.
    Yulia Hudyma-Smetanskaцитує2 роки тому
    Гадаю, що люди мають також право і на хворобу... Вони мають право бути хворими. Хвороба — це спосіб виразити щось. Коли цього неможливо висловити вербально, почуттями, тоді висловлюється хвороба.
    Yulia Hudyma-Smetanskaцитує2 роки тому
    людина завжди потрапляє в одну й ту само пастку: плутає почуття провини та відповідальності.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз