Харукі Муракамі

"Якби я не народилася з таким прізвищем, то моє життя, мабуть, відрізнялося б від теперішнього. Якби я мала таке звичайне прізвище, як Сато, Танака або Судзукі, то дивилася б на світ трохи поблажливішим поглядом. Можливо".

Можливо, найважливіше судження, яке історія відкриває людям, полягає в тому, що "тоді ніхто не знав, що буде в майбутньому"

— Коротко кажучи, — мовила подруга, — людина може заспокоїтися, коли відчуває, що належить до більшості, яка когось відторгає, ніж до відторгненої меншості. Мовляв, от добре, що я не серед меншості. По суті те саме спостерігається в будь-яку епоху, у будь-якому суспільстві: коли людина пристає до більшості, то їй не доводиться думати над складними питаннями.
— А якщо пристає до меншості, то мусить

Закінчувалося коротке інтермецо модернізму й демократії, набирав сили фашизм.

І тоді вона щоразу почувалася такою ж самотньою, як людина, викинута напризволяще в океан.

Загалом людську увагу привертає до себе не застиглий, добрий чи злий, вираз обличчя, а природність та елегантність його зміни.

Мати вивільняла з-під бюстгальтера груди, і якийсь чоловік припадав до її затверділих сосків. Вона заплющувала очі й глибоко зітхала. У повітрі плив легкий запах материного молока.

Серце б'ється так, ніби раніше за всіх на нічному небі помітив нову зірку.

Літературний твір — це плід вродженого таланту або відчайдушних зусиль.

А хіба є щось погане в тому, якщо дати їй шанс? — спитав Тенґо.

— Кинути у воду й подивитися, спливе чи потоне?