Саммер О'Тулл

Я знаю, що в той момент, коли на відео я цілуюся з високою брюнеткою у футболці "Піратів", у Харлоу стискається щелепа, і від цього в мене в животі стає холодно. Їй не подобається бачити, як я цілуюся з кимось іншим. У грудях спалахує злісне задоволення.

Добре. Я не хочу цілуватися з кимось іншим.

— О, але ми будемо, chuisle. — Це не погроза. Це обіцянка. Я проводжу тильною стороною долоні по гарячій шкірі її щоки. — Ми в ендшпілі, (прим.пер. кінцева гра) крихітко, і якщо ти цього не бачиш, тобі краще всадити кулю мені в голову прямо зараз, бо я зруйную для тебе всіх інших чоловіків, коли поклонятимуся кожному сантиметру твого тіла.

— Я не твоя клята королева...

— Ти моя, Харлоу. Моя жінка, моя власність, моя королева, моя довбана повія, якщо я так хочу. — Я кидаю погляд на свій телефон і дистанційно вмикаю музику через колонки клубу. Це повільна, душевна пісня. — Тепер, коли все з'ясовано, потанцюй зі мною.

— Ти божевільний, — бурмоче вона, закочуючи очі.

Я посміхаюся.

— Краще звикай до цього, крихітко.