Як ходити до музею

На щастя, художник Ед Руша вивів для нас просте й корисне правило: «Добре мистецтво,— стверджує він,— має викликати реакцію “Гм? Ого!”, на відміну від “Ого! Гм?”, яка вказує на погане мистецтво».

Коли ви почнете звертати увагу на поведінку людей у художньому музеї, то помітите, що чимало відвідувачів просто блукають залами, майже не контактуючи з виставленими роботами. У цьому полягає найскладніше завдання художнього музею — створити осмислену взаємодію між мистецькими об’єктами і людьми.

простору, так і поведінки». Парадоксальним чином ясність і строгість більшості художніх музеїв майже не дозволяють їм тлумачити мистецтво чи вводити його в контекст. Чисті стіни і тиша не дають можливості для справжньої розповіді, діалогу, перформансу, вечірки чи будь-яких інших заходів, що допоможуть вам зрозуміти та оцінити мистецтво. Тим часом це може бути своєрідним орієнтиром, що потрібен нам, аби вільніше почуватися в музеї.

Надмірна чистота шкодить музею. Мистецтво потребує зв’язку з реальним світом, аби набути значення

Інакше кажучи, мистецький твір, який спочатку нас ошелешує, а потім викликає захват, у довгостроковій перспективі приносить більше задоволення й користі, ніж той, що має на меті шокувати глядача і справляє лише поверхневе враження.

Сучасні філософи вважають, що зорові образи — це відчуття, які виникають у ваших очах. Якщо немає очей, щоб дивитися, то немає й зорових образів. А отже мистецтво відбувається лише тоді, коли його споглядають.