Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика

Я так не можу! Говори, жартуй,
питай мене, кажи, що любиш, смiйся…

Лукаш Я чую… Се вони вже не щебечуть,
не тьохкають, як завжди, а спiвають:
«Цiлуй! цiлуй! цiлуй!»
(Цiлує її довгим, нiжним, тремтячим поцiлунком.)

Перелесник — гарний хлопець у червонiй одежi, з червонястим, буйно розвiяним, як вiтер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима.

Хто ж тобi тут мати,
чи баба, чи вже як у вас зовуть?
Мавка Менi здається часом, що верба,

Чи гарна ж я тобi?
Лукаш (соромлячись)
Хiба я знаю?
Мавка (смiючись)
А хто ж те знає?
Лукаш (зовсiм засоромлений)
Ет, таке питаєш!..
Мавка (щиро дивуючись)
Чому ж сього не можна запитати?
Он бачиш, там питає дика рожа:
«Чи я хороша?»
А ясень їй киває в верховiттi:
«Найкраща в свiтi!»

Мавка Не точи! Се кров її.
Не пий же кровi з сестроньки моєї!
Лукаш Березу ти сестрою називаєш?

Мавка (смiється)
Ну, як-таки щоб воля — та пропала?
Се так колись i вiтер пропаде!

тягар свiй носить. Обминай їх, доню:
раз тiльки ступиш — i пропала воля!

але минай людськi стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там журá

Мавка, в ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки i проводить долонею по очах.