Соляріс

Зараз потрібне тільки одне — людина, в якої вистачило б сміливості взяти на себе відповідальність за рішення. Але таку сміливість більшість вважають звичайнісіньким боягузством, бо це — відступ, розумієш, відмова, втеча, негідна людини. Так ніби в’язнути, тонути й захлинатися в тому, чого не розумієш і ніколи не зрозумієш — гідно людини.

— Правду?— перепитала Гері.— Святе слово правди?

Я відповів не зразу, бо до горла мені підкотив гіркий клубок. Це була наша давнішня клятва. Коли ми її вимовляли, ніхто з нас не смів не те що збрехати, а навіть замовчати щось. Був час, коли ми мучили одне одного надмірною відвертістю, наївно вважаючи, що це нас урятує.

Нормальна людина…— провадив він далі.— Що означає — нормальна людина? Та, яка ніколи не вчинила ніякої підлоти? Згоден, але чи й справді вона ніколи про це навіть не помишляла? А що, коли вона сама не помишляла, але в підсвідомості в неї таки щось промайнуло десять чи навіть тридцять років тому? Можливо, вона захистилася від цього й забула і не боялася, бо добре знала, що ніколи нічого поганого не вчинить. Ну, а тепер уяви собі, що раптом, серед білого дня, в колі інших людей ти зустрічаєш це, втілене в плоть і кров, прикуте до тебе, незнищене. Що тоді? Що буде далі?

Ці очевидні факти, як і багато інших,— брак спільного досвіду, єдиних понять, що
ними можна було б обмінюватися,— соляристи відкидають, як віруючі відкидають
аргументи, котрі спростовують їхню віру.

Люди виняткових
здібностей і величезної сили волі народжуються досить часто, важко тільки
передбачити, яку сферу діяльності вони оберуть. Їхня участь або неучасть у
певній галузі досліджень залежить, мабуть, лише від перспектив, які вона
відкриває

Ми переслідуємо самих себе. Політерії
застосували якийсь спосіб селективного посилення наших думок. Пошуки мотивів
цього явища і є антропоморфізм. Там, де нема людей, нема й доступних для людини
мотивів.

Ми прилетіли сюди такими, якими є насправді, а
коли друга сторона показує нам нашу реальну суть — тобто те, що ми замовчуємо,—
ми не можемо з цим примиритися

Усе це дедалі
більше переконувало вчених, що перед ними — мисляче чудовисько, щось на зразок
велетенського протоплазматичного моря-мозку, який безмежно розрісся, оперезав
усю планету й бавить час у небачених за своїм розмахом теоретичних
розміркуваннях про суть усього сущого, а все те, що вловлюють наші апарати, —
тільки незначні, випадково підслухані уривки цього правічного, глибинного
монологу, який перевищує всяку можливість нашого розуміння

Немовби нам було відомо хтозна-скільки представників цього виду, тимчасом як
насправді існував тільки один — щоправда, вагою в сімнадцять більйонів тонн

Усе це відбувалося десь за півтора десятка років до мого народження. Коли я
ходив до школи, Соляріс,— на підставі встановлених на той час фактів, — було вже
повсюдно визнано планетою, на якій є життя, але яку населяє тільки один
мешканець