Майстер і Маргарита, Миха́йло Булга́ков
Миха́йло Булга́ков

Майстер і Маргарита

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Роман «Майстер і Марґарита» Михайло Булгаков почав, писати 1928 чи 1929 року. Серед дійових осіб у першій редакції не було ані Майстра, ані Марґарити. На початку 1930 року Булгаков свій незакінчений роман спалив. Восени 1932-го письменник повертається до роботи над головним твором свого життя. Авторська правка роману триває з перервами до останніх днів. Роман став класикою світової літератури, витримав багатомільйонні тиражі у нас і за кордоном. Його перекладено багатьма мовами Європи. Америки, Азії, неодноразово інсценовано і екранізовано. На його сюжет створено музичні твори, опери і балети. Тріумфальна хода безсмертної сатиричної фантасмагорії-феєрії з геніальною вставною новелою про Христа і Пілата продовжується!
Ця книжка зараз недоступна
519 паперових сторінок

Враження

👍
👎
💧
🐼
💤
💩
💀
🙈
🔮
💡
🎯
💞
🌴
🚀
😄

Як вам книжка?

Вхід або реєстрація

Цитати

Vova Bik
Vova Bikцитує3 роки тому
Так, але чим, власне, він мене привабив? Річ у тім, що взагалі людина без сюрпризу всередині, у своїй скриньці, нецікава.
yojy
yojyцитує7 років тому
Згадаєш ти тоді врятованого Вар-раввана і пошкодуєш, що послав на смерть філософа з його мирною проповіддю!
carenkoolya1996
carenkoolya1996цитує7 років тому
Розділ 15 СОН НИКАНОРА ІВАНОВИЧА Неважко здогадатися, що товстун з багряною фізіономією, котрого примістили в кімнаті № 119 клініки, був Никанор Іванович Босой. Потрапив він, одначе, до професора Стравінського не відразу, а попередньо побувавши в іншому місці. Від цього іншого місця Никанорові Івановичу в пам’ятку залишилося мало чого. Пригадувалися лише письмовий стіл, шафа і диван. Там з Никанором Івановичем, в якого перед очима все туманіло від припливів крові та душевного збурення, стали до розмови, але розмова склалася якась плутана, чудернацька, а краще сказати, зовсім не склалася. Перше ж запитання, поставлене Никанорові Івановичу, було таке: — Ви Никанор Іванович Босой, голова будкому номер триста два-біс по Садовій? На це Никанор Іванович, страшно реготнувши, відповів слово в слово таке: — Я Никанор, певно, Никанор! Але який же я, к лихій годині, голова? — Цебто як? — спитали в Никанора Івановича, примружуючись. — А так, — відповів він, — якби ж то я голова, то я відразу мусив би зметикувати, що він нечиста сила! А то що ж воно? Пенсне надтріснуте… весь у дранті… Який же з нього перекладач у чужоземця! — Про кого ви говорите? — спитали в Никанора Івановича. — Коров’єв! — вигукнув Никанор Іванович. — У п’ятдесятій квартирі у нас засів! Пишіть: Коров’єв! Його негайно треба виловити! Пишіть: шості парадні, там він. — Звідки валюту взяв? — сердечно запитали у Никанора Івановича. — Бог істинний, Бог всемогутній, — заговорив Никанор Іванович, — усе бачить, а мені туди й дорога. В руках ніколи не тримав, гадки-думки не мав, яка вона така валюта! Господь мене кара за скверну мою, — з почуттям вів далі Никанор Іванович, то застібаючи, то розстібаючи сорочку, то хрестячись, — брав! Брав, але брав нашими, совєтськими! Прописував за гроші, не криюсь, бувало! Нівроку і наш секретар Пролежньов, теж гарний! Просто сказати, усі злодії в будинкоуправлінні. Але валюти я не
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз