Червона літера

в Письмі так сказано, і в зведенні законів. І нехай судді, які забули про це, нарікають на себе, коли їхні дружини і доньки зіб’ються з праведної путі!

з викликом обвела поглядом натовп. На ліфі її сукні виділялася вирізана з тонкої червоної тканини літера «А» [6], оточена вигадливим візерунком — майстерною вишивкою золотою ниткою. Вишивка була виконана з такою майстерністю, з такою пишністю і такою невичерпною фантазією, що справляла враження вишуканого оздоблення сукні. Вона була ошатною і водночас виходила за межі, встановлені діючими в колонії законами щодо розкоші.

Але одразу ж, усвідомивши, що марно прикривати один знак ганьби іншим, вона зручніше вмостила дитину і, спалахнувши до коренів
волосся, але все-одно посміхаючись,

Я вам, сусідки, ось що скажу,— просторікувала жінка років п’ятдесяти з неприємним обличчям.— Було б набагато краще для громади, якби така лиходійка, як Естер Прин, потрапила до рук таких поважних жінок і добрих парафіянок, як ми з вами. Ви згідні зі мною? От хоча б ми, вп’ятьох, якби судили цю повію, хіба відбулася б вона настільки м’яким вироком, як той, що винесли їй високоповажні судді? Дзуськи!

рослинністю, яка, мабуть, відчула якусь спорідненість із місцем, де вмостилася похмура квітка цивілізації — в’язниця.

еред цією потворною будівлею, між нею і проїжджою частиною вулиці, була розташована галявина, суцільно вкрита реп’яхами, лободою та іншою огидною на вигляд рослинні

За сім минулих років Естер Прин жодного разу не збрехала, коли їй доводилося говорити про значення символу на її грудях. Можливо, її суворий янгол-охоронець тієї хвилини якраз відвернувся

Своїм першим помилковим кроком ти посіяла насіння зла, а все інше відтоді було просто неминучістю. Ви вдвох, принизивши мене, винні тільки тим, що піддалися омані почуттів; а я схожий на диявола тільки тому, що взявся виконати його справу. Така наша доля… А тепер іди своєю дорогою і роби, що хочеш.

Тому вона повернулася в Бостон і, хоча ніхто її не змушував, бо навіть у ті суворі століття не знайшлося б такого суворого судді, знову вдягла емблему, про яку ми
розповіли цю сумну історію. Відтоді Естер уже не розлучалася з червоною літерою.

Але Естер Прин чомусь уважала, що її доля — жити тут, у Новій Англії, а не в тих краях, де Перл знайшла свій будинок. Тут вона згрішила, тут провела безліч сумних днів, і тут повинно було завершитися її спокутування.