Том Вейнрайт

Наркономіка. Як працює економіка картелів

    Olga Romanovaцитує23 дні тому
    у Великій Британії ринок нелегальних наркотиків додає до ВВП близько 7,4 млрд доларів щороку — приблизно стільки ж, скільки й реклама. А проституція — ще більше, 8,9 млрд доларів. Разом секс і наркотики в Британії дають більше, ніж сільське господарство
    Серафима Щурцитує9 місяців тому
    Фермерів, які вирощують коку, толерують і навіть шанують у Болівії, президент якої Ево Моралес сам був cocalero, як називають вирощувачів. Порушуючи всі закони, він колись привіз тюки коки до Мангеттену і з викликом жував її на засіданні ООН, де закликав скасувати міжнародні конвенції, які лишають це листя поза законом. Ця витівка була частиною ширшого спротиву західному втручанню в андські справи, як він це розумів
    Анастасія Вітерцитує10 місяців тому
    Коли йдеться навіть про найбільш небезпечні наркотики, легалізація виявляється ефективнішою. Справа легального контролю наркотиків і перекриття шляху до них гангстерам мотивується саме тим, що вони шкідливі, а не тим, буцім вони безпечні. Розгляньмо героїн. Хоча вони й не полюбляють про це говорити, кілька країн Європи, у тому числі Швейцарія, Нідерланди та Велика Британія, вже з обмеженнями його легалізували. Як і в Колорадо, за їхніми програмами наркотик будь-кому не продають. Натомість спеціалізованим лікарям дозволено виписувати безкоштовний героїн наркозалежним. Ідея полягає в тому, що завдяки керованому і раціональному вживанню вони поступово зіскочать із нього. Швейцарська програма в цьому плані найкраща: у лікарів на обліку 3 000 завзятих наркоманів, що становлять 10—15 % споживачів, на яких припадає до 60 % продукту в країні. Даючи їм безкоштовний героїн під належним наглядом, уряд скоротив кількість скоєних ними крадіжок на 90 %.
    Анастасія Вітерцитує10 місяців тому
    Довгі роки легалізацію підтримували в основному тільки аматори куріння травки, які пояснювали, що мари­хуана безпечніша за дуже багато інших дозволених речовин. Це була щира правда, але громадськість це не переконало, бо більшість слушно вважає, що в світі й без марихуани досить небезпечних розваг (і ще небезпечніших важких наркотиків). Утім віднедавна їхня позиція істотно змінилася. Тепер у рамках легалізації йдеться не про те, що наркотики безпечні, бо вони насправді небезпечні, а про те, що узаконення дозволить їх контролювати й відібрати в мафії.
    Анастасія Вітерцитує10 місяців тому
    Попри те що уряди витрачають понад 1 трлн доларів на силове забезпечення заборон, із 1998 року споживання марихуани та кокаїну зросло наполовину, а опіатів — майже потроїлося. Хіба це успіх?
    Анастасія Вітерцитує10 місяців тому
    У Китаї іноді щорічний Міжнародний день проти наркотиків і незаконного наркотрафіку відзначають стратами контрабандистів.
    Анастасія Вітерцитує10 місяців тому
    Не дивно, що уряди країн не переймаються проблемами поза власними кордонами. Знищення плантацій коки в Колумбії було дуже успішним з погляду колумбійців, хоча особливої шкоди глобальному ринку не зав­дало. Проблема в тому, що картелі ведуть транснаціональний бізнес, а транснаціонального регулятора досі нема. Є, звичайно, Управління ООН з наркотиків і злочинності. Але ж воно зосередилось виключно на стратегії знищення постачання і не завжди чесно оцінює вади такої політики. Його моніторингові служби й далі плескають у вуха про окремі національні досягнення і не заглиблюються в реально не такі блискучі сумарні результати. Якби таке вчинила звичайна ТНК, дзвонячи в усі дзвони про звитяги на ринку й затушковуючи прикрі негаразди, то терпець акціонерам дуже швидко урвався б.
    Анастасія Вітерцитує10 місяців тому
    У кількох випадках вище ми вже бачили приклади того, що витрачання ресурсів на раннє запобігання набагато вигідніше, ніж рятування ситуації потім. У Карибському регіоні в’язниці стають рекрутинговими агенціями для картелів, бо уряди не хочуть витрачати гроші на те, що зробити їх більш безпечними (або хоча б забезпечити в’язням ланч). У Мексиці картелі завойовують визнання місцевого населення, вдаючись до успішних актів «корпоративної соціальної відповідальності», бо уряд не в змозі надавати мінімальні послуги населенню. Уряди андських держав могли б витрачати мінімальні кош­ти, аби фермери вирощували помідори замість коки, але натомість вони витрачають значно більше на силове знищення плантацій коки. Замість того щоб створювати програми працевлаштування для молоді, уряди центрально­американських держав гатять гроші в те, щоб полювати на молодь, коли її працевлаштовують кримінальні банди. Замість витрачання невеликих сум на реабілітацію залежних від рецептурних знеболювальних, США дозволяють їм стати героїнозалежними, а потім борються з цим явищем, витрачаючи колосальні кошти.
    Анастасія Вітерцитує10 місяців тому
    Виявлено, що кожен мільйон доларів, витрачений на ліквідацію постачання з «вихідних країн» у Латинській Америці, знижує обсяг споживання кокаїну в США на 10 кг. Якби цей мільйон витратили на перехоплення кокаїну далі по ланцюжку поставок (на дорозі до США), то збут знизився б на понад 20 кг. Трохи ефективнішими виявилися превентивні програми в школах — продаж кокаїну скорочується на 25 кг. Але всі ці інтервенції перевершуються програмами лікування нарко­залежних. Мільйон доларів, витрачений на лікування, скорочує споживання кокаїну на 100 кг. Тобто лікування вдесятеро рентабельніше за силові методи (частково тому, що націлене на попит, а не пропозицію, як ішлося в попередньому розділі). Банальна істина в тому, що дешевше вилікувати наркозалежного і знайти для нього роботу, ніж ганятися за ним на БТР.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз