Мовчання доктора Мурке

Коли мені доводиться вирізувати ті місця, де промовці чогось уривали — зітхали, зводили подих чи так чого замовкали, — я не викидаю цих обрізків, а беру собі. У Бур-Малотке, правда, не назбираєш мовчання й секунди.

Гумкоке засміявся:

— Авжеж, цей вам не помовчить. А що ви робите з обрізками?

— Склеюю докупи і ввечері прокручую собі дома. Поки що я маю небагато, всього три хвилини, але й мовчать у нас не дуже багато.

Після таких снів йому вранці вже не треба було звичайного невинного почастунку страхом.

Цей страх був для нього необхідний, як для іншого вівсяна каша, кава чи фруктовий сік.