bookmate game
Микола Рябчук

Лексикон націоналіста та інші есеї

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    Якщо мова є символом — поневолення або визволення, — то відповідно й ставлення до неї є значно істотніш
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    Жителі східної України відповіли симетрично: визнали росіян (8,37 бала) за найближчих до себе — після донбасців і слобожан. Натомість західних українців і навіть жителів центру поставили не лише позаду росіян, а й позаду білорусів.
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    Щось подібне можна б сказати й про нашу силу: вона не ззовні, а в нас самих. І все, що потрібно, — це в неї повірити, навчитись використовувати. Засвоїти вельми простий урок із дилеми двох в’язнів, дилеми колективної дії: зусилля не додаються, а множаться в тих спільнотах, де домінує взаємодовіра і солідарність.
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    колоніальній країні мова — не просто утилітарний засіб, який полегшує комунікацію, а й вияв (і засіб) домінування однієї групи над іншою. Тож вибір мови має не тільки й не стільки прагматичний характер, скільки символічний. Людина або приймає колоніальну ситуацію як даність, як легітимну норму, і своєю мовною поведінкою її підтримує й репродукує, або ж ставить її під сумнів, заперечує, намагається змінити.
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    У колоніальній країні мова — не просто утилітарний засіб, який полегшує комунікацію, а й вияв (і засіб) домінування однієї групи над іншою. Тож вибір мови має не тільки й не стільки прагматичний характер, скільки символічний. Людина або приймає колоніальну ситуацію як даність, як легітимну норму, і своєю мовною поведінкою її підтримує й репродукує, або ж ставить її під сумнів, заперечує, намагається змінити.
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    2006 році, пригадується, соціологи з Центру ім. Разумкова попросили своїх респондентів оцінити за 10-бальною шкалою, наскільки близькими до себе вони вважають жителів різних регіонів України та деяких сусідніх держав «за характером, звичаями, традиціями». У пропонованих відповідях «нуль» означав цілковиту відмінність, «10» — абсолютну подібність. Київ і центр України цілком прогнозовано були визнані за найближчі (7,65–7,50 бала), натомість жителі сусідніх країн визнані за найдальші (Польща — 3,70 бала, Туреччина — 1,60). З парадигми, однак, випали жителі Росії та Білорусі: вони виявилися помітно ближчими для середнього українця (6,82–6,04) за жителів західної України (5,87–5,66).
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    так давно (у 2016-му) соціологи з Центру ім. Разумкова повторили своє опитування десятилітньої давності, щоправда, дещо змінивши його параметри. Цим вони фактично унеможливили пряме порівняння нових результатів із попередніми й істотно ускладнили зокрема з’ясування впливу Євромайдану й неоголошеної російсько-української війни на суб’єктивне сприйняття українцями міжгрупових/міжрегіональних відмінностей у своїй країні. Проте принаймні одна особливість з опитування 2006 року простежується і в результатах нового: росіяни й надалі (попри військову агресію) залишаються для більшості українців головними «нашими», в одному ряду з жителями центральної, східної та південної України, а галичани й надалі залишаються головними «чужими», в одному ряду з громадянами Євросоюзу.
    Попри відсутність у цьому новому дослідженні запитання про білорусів, можна з певністю стверджувати, що українці в основній своїй масі й надалі ідентифікують себе з уявною православно-східнослов’янською спільнотою «наших» і зараховують до «чужих» усіх, хто за своїми «традиціями і поглядами» до тої спільноти не вписується
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    отисніть руки, кажуть вони, адже у вас стільки спільного. Продовжуйте діалог. Бо ж війна рано чи пізно закінчиться, а переклади лишаться, пісні і музика теж; не варт жертвувати дружніми і родинними узами через минущі і загалом дрібні суперечки.
    Проблема, однак, у тім, що ці «суперечки» аж ніяк не дрібні і, на жаль, не минущі. Вони тривають ось уже кілька століть і точаться не через шмат землі чи торгову угоду з Євросоюзом. Вони насправді — про саму суть української нації, її право на існування, її власну мову, культуру, суверенітет, гідність.
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    Сталінізм здійснив у країні своєрідний антиприродний добір, негативну селекцію: виживали аж ніяк не найкращі, найчесніші, найвідважніші, найпрацьовитіші, найініціативніші. Скоріш навпаки: всі ми в Україні, включно з нашими «елітами», — спадкоємці далеко не найліпшого генетичного матеріалу. Не усвідомивши цього, ми навряд чи зцілимося.
  • Kseniia Maslovaцитує2 роки тому
    Націоналізм: п’ять шляхів до модерності»
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз