— Є на світі люди, — сказав він, — котрі самі нариваються, щоб їх уколошкали. Ти, певне, помічав таких. Граючи в карти, заводять сварки; коли хто на дорозі ледь-ледь черкне їхню машину крилом, вискакують з машини, як скажені, або лають і дратують людей, про чию силу нічого не знають. Я якось бачив одного дурня, що умисне дражнив цілий гурт горлорізів, сам-самісінький і без зброї. Такі люди ніби ходять по світу й кричать: «Убийте мене! Убийте мене!» Про таке ми читаємо в газетах щодня. Звісно, такі люди й іншим завдають чимало лиха.
Ось Лука Бразі й був такою людиною. Але він був чоловік такий надзвичайний, що дуже довго не міг знайти на свою голову сильніших за себе. Для нас такі люди здебільшого ні до чого, але такий, як Бразі, в умілих руках стає могутньою зброєю. Весь фокус ось у чому: коли вже він не боїться смерті й справді шукає її, зроби так, щоб ти був єдиний на світі, від чиєї руки він не хоче вмерти. Нехай він боїться тільки цього — не самої смерті, а тільки того, що порішиш його саме ти. І тоді він твій.