Марк Леві

Така, як ти

Ніка Пєшковацитує6 днів тому
Люди, що зустрічають її за межами лікарні, бачать лише жінку з пишними формами, але ті, хто з нею знайомий, знають: у цьому тілі ховається величезне серце. І хай тільки хтось наважиться сказати, що лише стрункі дівчата вродливі.
Marta Kulakowaцитує2 місяці тому
якщо ти опинишся в місці, де всі схожі на тебе, тікай звідти так швидко, як тільки зможеш.
Marta Kulakowaцитує2 місяці тому
Монтеск’є: «Найкраще ми робимо лише те, що робимо з власної волі»
b0255951890цитує2 місяці тому
З бібліотеки пробивалася смужка світла. Дівчина мовчки заїхала досередин
Marta Kulakowaцитує2 місяці тому
«Щоб переповнити чашу, потрібно неймовірно багато крапель»
Oksana Bendynaцитує2 місяці тому
Зупинити кабіну чітко на рівні сходового майданчика — справжнє мистецтво.
Oksana Bendynaцитує2 місяці тому
Спершу цей запах, ніби під час феєрверку, а потім — темрява, що огортає ніч, коли згасає останній букет спалахів.
Ilona 056цитує8 місяців тому
«У коханні жебраки й королі рівні».
Ilona 056цитує8 місяців тому
У коханні жебраки й королі рівні».
Ilona 056цитує8 місяців тому
Дивний парадокс полягає в тому, як починається історія кохання. Нас охоплює страх, ми боїмося сказати іншому, що тільки він займає всі наші думки. Ми хотіли б віддати все, але стримуємося, оберігаємо щастя, ніби щоб не втратити його. Зародження кохання не менш божевільне, ніж уразливе.
Настя Козакцитує9 місяців тому
Він сказав, що через мене пережив серйозне приниження і, щоб спокутувати провину, я маю прийти до нього на побачення. Я так і зробила наступної неділі, але цього разу ми залишили парк і рушили гуляти вздовж затоки Махім. Ми влаштувалися у підніжжі храму й почали розмову, яка так ніколи й не закінчилася. Ми вже сорок років живемо разом, і коли він іде на роботу зранку, я досі сумую; настільки, що часом приходжу на прогулянку в цей парк
Lyankaцитує9 місяців тому
Дивний парадокс полягає в тому, як починається історія кохання. Нас охоплює страх, ми боїмося сказати іншому, що тільки він займає всі наші думки. Ми хотіли б віддати все, але стримуємося, оберігаємо щастя, ніби щоб не втратити його. Зародження кохання не менш божевільне, ніж уразливе.
Lyankaцитує9 місяців тому
Єдина непрощенна провина — це невміння прощати
Іренацитує10 місяців тому
Дивний парадокс полягає в тому, як починається історія кохання. Нас охоплює страх, ми боїмося сказати іншому, що тільки він займає всі наші думки. Ми хотіли б віддати все, але стримуємося, оберігаємо щастя, ніби щоб не втратити його. Зародження кохання не менш божевільне, ніж уразливе.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз