Тому, що ти є

: ніколи не буває запізно, навіть тоді, коли вже точно спізнилися…

Гидке те слово — «стабільність», бо в болоті також панує стабільність, однак від того болото не перестає тхнути болотом.

ті, кого ми любимо, заслуговують на щастя найбільше.

«Мудрих доля веде — дурних волочить»

казка завжди закінчується щасливо, тому що оповідач не знає, що після щастя робити з героями?..

Коли дивишся в очі тих, кого любиш найдужче й кого щойно заледве не втратив, зачинаєш розуміти, що насправді ані гроші, ані статки не мають зовсім ніякого значення, бо, крім усіх отих матеріальних примх, є щось таке, що міцно тримає людину над поверхнею землі, не даючи їй змаліти до рівня мурашиного, і те щось, очевидно, є любов, бо вона єдина, заради чого варто дихати, будувати, іноді руйнувати і, врешті, існувати.

«Совісних людей у політику не пускає совість»,

“і горе, і щастя на дні пляшки лежать. Тре випити, щоб дістати. Може, того разу повезе й трапиці щастя?”

До побачення, хоча ліпше було б сказати «прощавайте». Але, як каже мій тато, ніколи не кажи «ніколи». Тому до побачення,

Навіть жменя інколи важить більше, ніж монолітна гора, бо гору може підірвати жменька тротилу, а що взяти в гори, яка породжує лише мишей!