Захід сонця вручну

Чому моя мати не добра вовчиця, а лютий звір, що називаеться людиною? Ніколи ще вовчиця не загризла свое вовченя, а я з самого зачаття мого житгя чую вирок про те, що мені суджено вмерти. Для моєї матері моє існування виявилося несподіваною хворобою, від якої потрібно чим швидше збавитися. Моє життя, як ракова пухлина, котру потрібно чим зашвидше вирізати, надкіль вона не дала метастазів. Вовчиця народила б мене і годувала своім молоком, а жінка вб’є мене і зав’яже свої груди, щоб не було там молока. Вовк, коли пізнає, що його подруга зачала, то не наближаеться до неі, а люди… та не буду говорите про це. Я — смертник, котрий вичікуе термін, коли моїй матері буде зручно вбити мене. Вона вже викреслила мене зі свого серця, з того світу, де світить сонце, де квітнуть квіти й співають пташки. Наша кров, як кровавий потік, покрие землю. Я хочу, щоб в тому потоці затонули злі люди, а вовки щоб жили на землі.» FB2Library.Elements.CiteItem