Моральні листи до Луцилія у 2х томах

В тому-то і біда наша, що смерть ми бачимо попереду; а більша частина її у нас за плечима

Чи назвеш ти мені такого, хто цінив би час, хто знав би, чого вартує день, хто розумів би, що помирає з кожною годиною? В тому-то і біда наша, що смерть ми бачимо попереду; а більша частина її у нас за плечима, — бо скільки років життя минуло, всі належать смерті

Чиста совість може скликати цілий натовп, нечиста і на самоті не позбавлена тривоги і неспокою.

Сократ вів бесіди і у в’язниці, а коли йому обіцяли влаштувати втечу, він не захотів піти і залишився, щоб позбавити людей від страху перед двома найважчими речами — смертю і в’язницею.

Демокріт пише: «Для мене одна людина — що цілий народ, а народ — що одна людина».

Усамітнюйся, наскільки можеш; проводь час тільки з тими, хто зробить тебе кращим, допускай до себе тільки тих, кого ти сам можеш зробити кращим. І те й інше вершиться взаємно, люди вчаться, навчаючи.

Ти запитаєш, чого я до-сяг? Став самому собі другом!» Досяг він багато чого, бо тепер ніколи не залишиться самотнім. І знай: така людина завжди усім буде другом.

Будь-яке благо нам не в радість, якщо ми володіємо ним лише для себе одного.

Бо якщо душа бачить свої недоліки, про які раніше не знала, це свідчить, що вона звернулась до кращого. Деяких хворих треба вітати і з тим, що вони відчули себе хворими.

лідом за надією з’являється страх. (8) Я і не здивуюсь цьому: вони обоє властиві душі невпевненій, яка тривожиться очікуванням майбутнього. А головна причина надії і страху — наше невміння пристосовуватися до дійсності і звичка посилати наші помисли далеко вперед.