Джозі Сільвер

Два життя Лідії Берд

Від авторки «Одного разу на Різдво»
Лідія та Фредді — ідеальна пара, яка от-от мала побратися. Закохані, щасливі, сповнені надій. Але незадовго до весілля наречений гине в трагічній аварії. Спустошена та самотня Лідія уникає людей, а надто Йону, друга Фредді, з яким вони разом були в автівці. Чому він вижив, а її коханий — ні? Дівчина вчиться жити з утратою та потроху повертає контроль над своїм життям, аж раптом трапляється неймовірне. Що це — дивні жарти зболеної підсвідомості чи ще один шанс на щастя з Фредді? Що переможе — нудна реальність чи барвистий сон?
Історія, що залишатиметься поруч і після того, як ви перегорнете останню сторінку.
Publishers Weekly
375 паперових сторінок
Перекладач
Євгенія Канчура
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

    Tetiana Stділиться враженням9 днів тому
    👍Раджу
    💡Пізнавальна
    💞Романтична
    🐼Добра
    💧Зворушлива

    b3070682343ділиться враженням20 днів тому
    👍Раджу
    🔮Мудра
    💡Пізнавальна
    💞Романтична
    🚀Неможливо відірватися
    🐼Добра
    💧Зворушлива

    b4506916232ділиться враженням5 місяців тому
    👍Раджу
    💞Романтична
    🐼Добра

Цитати

    b1990496870цитує3 місяці тому
    «Краще, коли ти кохав і втратив кохання своє, ніж кохання не мати ніколи, не знати, яке воно є»
    Alina Zaietsцитує7 місяців тому
    Я не покинута, бо ковзнула в обійми сну, я майже відчуваю, як прогинається матрац під вагою коханого, як його тіло обвивається навколо мого, його рівне дихання лоскоче мені шию.
    Alina Zaietsцитує7 місяців тому
    Щойно тіло моє торкається ніжної тканини, я усвідомлюю, що мені вже тепло. Еллі, дорога моя сестричка, підклала мені в ліжко пляшку з гарячою водою, щоб зігріти свіжу білизну. Моє ліжко, наше ліжко, огортає мене, немов старий друг, і я відчуваю себе винною за те, що нехтувала ним.
    Лежу на своїй половині матраца, тіло сповнене болем скорботи, руки витягуються, щоб, як завжди, обійняти його. Потім я виштовхую пляшку з теплою водою до його половини, а коли постіль нагріто достатньо, пересуваюся та лягаю туди сама, притискаючи гарячу грілку обома руками до грудей. Занурюю мокре обличчя в його подушку та вию, мов поранений звір, — чужий, нестримний звук.

На полицях

    Светлана Теслюк
    Книги
    • 27
    • 3
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз