Сяючий шлях

до речі, можна спробувати поставити питання про

Якщо для величі не було підстав, окрім бажання величі, то величиною бажання й належало хизуватися.

Ющенко сам віртуозно вправляється з праскою й паяльником.

слабка людина при владі у сто разів жорстокіша за сильну. Слабак самостверджується через знущання над ближніми. Раніше я не міг зрозуміти жорстокого ставлення до слабких у спільнотах, що перебувають в екстремальних умовах, наприклад, у в’язницях.
Згодом я осягнув причини. Слабкі — небезпечні. Слабкий підставить, донесе, зрадить, злякається у найвідповідальніший момент. Тому не слід з ним мати справи. Його треба таврувати, заганяти під нари. Й тобі не дозволять спілкуватися з ним, бо він і тебе зробить опущеним. Так люди убезпечують себе. Дяка Богові, тюремні порядки не поширені по наш бік колючого дроту. Проте, можливо, і нам не варто обирати президентами й депутатами осіб, справжнє місце яких — під нарами?
— Бійтеся слабких, не бійтеся сильних, — додав я.

уття людини сутнісно відрізняється від буття каменя або рослини. Людське буття усвідомлює себе засобами мистецтва. Культура — це, зокрема, й спосіб й навички рефлексії. Нація усвідомлює себе через рефлексії видатних особистостей. Таких, як дядько Петро. Амінь!

Якщо я не буваю в таких станах, як вона, навіщо я живу? Певне, саме ці стани «захопленого задивування», як називав Шпенглер найвищу насолоду людського духу, мав на увазі Христос, коли давав нам імператив «будьте, мов діти».

Зрештою, політика — це вміння спонукати людей, які не подобаються нам, робити те, що не подобається їм.

Чеченець ходить, розгорнувши плечі, з піднятою головою, з твердим поглядом. Він постійно змушений підтверджувати власну гідність. У разі завданої йому образи (особливо якщо в присутності інших) — вважається, що він має убити кривдника. Він це знає і це знання відбивається на його поставі. Регулятором стосунків є кровна помста. Вбивши, він і його родина матимуть проблеми з родичами жертви найближчі п’ятдесят років. Цього не хочеться, тому всі ввічливі. Коли до кімнати входить чоловік (навіть молодший за присутніх, навіть незнайомий), всі встають, щоб висловити йому повагу. Ви питаєте, чому вони так воюють?
Вони так живуть.
Тепер спустіться у московське чи київське метро і погляньте на ці похилені потилиці. Зрештою, зазирніть у дзеркало. У ці бляклі очі. Постмодернізм. Цивілізація екранів. Світяться мільйони екранів. Перед мільярдами згаслих очей.
Наш розум на боці стабільного суспільства низин.
Наші серця на боці горців.

Ми прагнемо нового, небаченого і нечуваного, але говоримо слова, які майже не будуть відрізнятися від тих, які говорили до нас і які говорять інші; так само ходимо з одного кінця Києва в другий

Метафора вмирає, коли перетворюється на визначення, а ми прагнемо живої поезії.