Ерік-Еммануель Шмітт

Оскар і рожева пані

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Історія про хворобу і про смерть, про кохання і про Бога. Про таке життя, коли один день дорівнює десятьом рокам. Усього 14 листів десятирічного хлопчика Оскара. Листів до Бога.
Ця маленька історія, написана одним з найпопулярніших сучасних французьких письменників, перекладена на безліч світових мов, а її театральна постановка ось уже кілька років не сходить зі сцен найвідоміших театрів.

Ерік-Емманюель Шмітт — сучасний французький письменник, драматург і сценарист. Автор кіносценаріїв до фільмів «Небезпечні зв'язки», «Підступний лис» тощо.
У фільмах, знятих за його книжками та сценаріями, грають такі зірки, як Катрін Деньов, Жерар Депардьє, Венсан Перес, Жозіан Баласко, Фанні Ардан, Омар Шаріф… П'єси Шмітта йдуть на багатьох театральних сценах світу— від Нью-Йорка до Шанхая.

З французької переклала Олена Борисюк
Ця книжка зараз недоступна
46 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

  • Кирилл Гладкийділиться враженням2 роки тому
    👍Раджу
    🔮Мудра
    💡Пізнавальна
    🎯Корисна
    🚀Неможливо відірватися
    💧Зворушлива

    Це просто неймовірно. Ця книга хоч і не є великою за кількістю сторінок,але вона величезна у буденній ідеї,ідеї життя,ідеї плину та часу,ідея відчуттів та ставлення до будь чого,ідеї людини.

  • Iruca Vavrikділиться враженням3 роки тому
    👍Раджу

    Це неймовірна історія, яка бере за душу. Історія невиліковно хворого хлопчика

  • Juliana Bachekділиться враженням6 років тому
    👍Раджу
    🔮Мудра
    💡Пізнавальна
    🚀Неможливо відірватися
    🐼Добра
    💧Зворушлива

Цитати

  • Кирилл Гладкийцитує2 роки тому
    P.S. Протягом останніх трьох днів на журнальному столику Оскара стояла табличка. Гадаю, це стосується тебе. Він написав: «Тільки Господь має право мене розбудити».
  • Кирилл Гладкийцитує2 роки тому
    Сто десять років. Багатенько. Мені здається, я помираю.

    Оскар
  • Кирилл Гладкийцитує2 роки тому
    Я спробував пояснити батькам, що життя — таки дивний дарунок. Спершу ми перебільшуємо: вважаємо, що подароване нам життя вічне. Згодом ми ним легковажимо, нам здається, що воно пусте, надто коротке, ми майже готові позбутися його. Нарешті ми усвідомлюємо, що це — не дарунок, а лише позика. Тоді ми намагаємося заслужити його. У свої сто років я знаю, що кажу. Що більше старієш, то більше треба мати смаку, щоб цінувати життя. Слід ставати витонченішим, митцем. Будь-який кретин може насолоджуватися життям у десять чи двадцять років, але у сто, коли вже не можеш рухатися, треба звертатися до своєї мудрості.

    Не знаю, чи я таки зумів їх переконати.

    Навідайся до них. Доверши роботу. Я трохи стомився.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз