Венера в хутрі

– Красно дякуємо за класичну лекцію! – озвався я. – Але Ви не можете заперечувати того, що чоловік і жінка у Вашому веселому сонячному світі, так само, як у нашому, туманному, за природою вороги; що кохання лише на короткий час поєднує їх в одне ціле, в істоту з єдиним помислом, єдиним відчуттям, єдиною волею, щоб згодом ще більше роз’єднати, і – це Ви знаєте не згірш за мене – той, хто не зуміє взяти гору, дуже скоро відчує на своїй шиї ногу іншого...

Ви ж вимагаєте від жінки вірності й без кохання, пристрасті без насолоди...