Їсти. Потреба, бажання, одержимість

Як виникають і закріплюються у громадській думці певні ідеї та вірування? І яку ціну заплатило людство, перш ніж у тій чи тій людській цивілізації з’явилася усталена система культурних кодів, які вже вийшли за межі національного розвитку й керують людською поведінкою? Одвічна потреба «їсти» зіграла фундаментальну роль в історії людства, його культах, ритуалах, таємних і явних, традиціях, відмерлих і сучасних, соціальних устроях, загартованих війнами, катаклізмами, еволюціями й революціями, голодом, канібалізмом, епідеміями та хворобами, з якими людство бореться досі. Культура як система правил і табу, до формування яких долучилися найсвітліші уми, водночас збагачуючи людське буття, тож Паоло Россі, італійський філософ культури, автор цієї мандрівки століттями «Їсти» готує свою вишукану й захопливу історію, майстерно компонуючи науку і мистецтво. Він стверджує: епоха, коли питаннями їжі та харчування займалися лише антропологи та психологи з університетськими дипломами, добігла кінця. У постінформаційну еру тілесне й духовне, культура фізичного й інтелектуального споживання — дуальні процеси в нерозривному поєднанні й взаємопроникненні — є невід’ємною частиною нашого життя. Навіть неможливість встановити, де «правильно», а де ні, лише засвідчує, що в лабораторії не існує невдалих експериментів, і ці експерименти тривають, а кожен із нас — їх учасник. Якщо ви не чули досі про смак №5 — «умамі», то це не означає, що ви його ще не пізнали. Те, що ми з вами називаємо смаком, є формою чуттів, яка управляється окремою системою чуттів і яка лежить в основі смакових відчуттів, як-от: солодке, солоне, кисле та гірке (та інших, у яких немає назв). Але, як стверджує автор книжки, існує ще ціла низка відчуттів, притаманних ротові та носові, які не можна віднести ні до смаків, ані до запахів. Чи є правдою те, що колись їжа була «натуральною», що те, чим харчувалися наші діди та прадіди, було «справжнім» і «смачнішим»? Автор шукає і знаходить відповіді на безліч питань і розвінчує небезпечні міфи масової культури, адже він десятиліттями досліджував історію ідей та культур, тож його надзвичайно цікаві й неординарні міркування на (для когось) буденну тему споживання їжі — голод та ожиріння, піст і святість, їжа як манія, глобалізація й апокаліпсис, «натуральна» та «ненатуральна» їжа, анорексія, фобії, мода — дадуть змогу подивитися на історію цивілізації під іншим кутом, стануть одкровенням і справжнім відкриттям для великого кола читачів.