Андрій Кокотюха

Життя на карту. Київська сищиця

Чи може жінка щось тямити у слідстві? На початку ХХ століття мало хто відповів би ствердно. Тому ніхто не хотів слухати молоду вдову Анну Вольську. Поліція була певна: смерть Івана Вольського — нещасний випадок. Та Анна знала: це вбивство. Іван саме розслідував серію загадкових самогубств, але хтось намагався прикрити справу і знищити свідків. Анна вирішує продовжити розслідування чоловіка. На її боці — віддана покоївка Христина, авантюристка Роза і репортер Гліб Коваленко. Проти неї — таємна спільнота вбивць і продажні поліцейські чиновники. Анна виявляє картярський клуб, де гравці ставлять на кін власні життя, а отже, впритул наближається до викриття таємного товариства убивць. Однак раптом виявляється: сліди ведуть у протилежний бік…
300 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

    aleksvarділиться враженнямторік
    👍Раджу

    Цікавий класичний детектив. Досить чітко описаний Київ на початок ХХ століття

    q2gm8zvdділиться враженням2 місяці тому
    👍Раджу

    Стильний детектив. Жанровий роман хорошої якості.

    Ivanna Voloshynділиться враженнямпозавчора
    👍Раджу

Цитати

    yuliagalushkaцитуєторік
    Нічим хорошим для репортера це скінчитися не могло.
    I NADEJDAцитує3 місяці тому
    — Їй-богу, той тип у чомусь замішаний. Вони всі в чомусь замішані. Добре, якщо кримінальне.

    — Це — добре? Що ж тоді погано?

    — Баламут, заколотник, — мовив канцелярист суворо, багатозначно кивнувши пальцем. — Лізуть у політику, не знаючи броду. Слухають різних язикатих неуків. Молоде-дурне, аби проти влади бунтувати. Найгірші знаєте хто?

    — Вбивці? — вирвалося в Гліба, і він тут же виправився: — Бомбісти? Оті, що роблять «пекельні машинки», підривають губернаторів та поліцмейстерів?

    — Хлополюби, — лице чиновника зробилося кам’яним, з таким виглядом кат іде до своєї жертви. — Є такі, ставлять хлопів-малоросів окремо від інших. Опановують хлопську мову, якої вже й не по всіх селах почуєш. Вони основи державності руйнують, шановний. І ви як грамотна людина маєте це розуміти.

    — То ж політика, — Коваленко відчув, що розмова йде не туди. — Я від неї далекий.

    — Дарма. Бо оте ваше далекий називається інакше.

    — Як саме?

    — Байдужий, — відрізав канцелярист. — Глядіть, проспите смуту всі разом.
    I NADEJDAцитує3 місяці тому
    — Їй-богу, той тип у чомусь замішаний. Вони всі в чомусь замішані. Добре, якщо кримінальне.

    — Це — добре? Що ж тоді погано?

    — Баламут, заколотник, — мовив канцелярист суворо, багатозначно кивнувши пальцем. — Лізуть у політику, не знаючи броду. Слухають різних язикатих неуків. Молоде-дурне, аби проти влади бунтувати. Найгірші знаєте хто?

    — Вбивці? — вирвалося в Гліба, і він тут же виправився: — Бомбісти? Оті, що роблять «пекельні машинки», підривають губернаторів та поліцмейстерів?

    — Хлополюби, — лице чиновника зробилося кам’яним, з таким виглядом кат іде до своєї жертви. — Є такі, ставлять хлопів-малоросів окремо від інших. Опановують хлопську мову, якої вже й не по всіх селах почуєш. Вони основи державності руйнують, шановний. І ви як грамотна людина маєте це розуміти.

    — То ж політика, — Коваленко відчув, що розмова йде не туди. — Я від неї далекий.

    — Дарма. Бо оте ваше далекий називається інакше.

    — Як саме?

    — Байдужий, — відрізав канцелярист. — Глядіть, проспите смуту всі разом.

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз