Село не люди. Добити свідка

Свідок — омана про непричетність

Свідок — омана про непричетність.

Яка ж Україна без села? Це ж ніби людина без руки чи ноги.

Війна — це не лише про смерть… — мовив врешті. — Це про жорстокість, безглуздість, корисливість. І обман.

Що таке щастя у часовому вимірі? Мить, година, ціле життя? А яким є щастя за емоційними відтінками? Є щастя тривожне, тихе, бурхливе, несподіване, зле чи моторошно-збуджуюче, наче перед погибеллю? Що є щастям у плані наслідків? А у плані перспектив?

Будь-які перемовини в кінці будь-якої війни — це, по суті, торги з пам’яттю.

Варто було втратити ногу, аби знайти голову.

Свідок — завжди учасник події! Навіть коли мовчить, вже обирає одну зі сторін.

Може, у мене вже цей… коронавірус

Люди: та бути такого не може! Це ж не старі часи, коли відьми вилазили на дахи власних хат і давай труселями розмахувати, аби дощ відігнати.