Станіслав Асєєв

«Світлий Шлях»: історія одного концтабору

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
В’язниця, що насправді є концтабором, де застосовують моторошні тортури, діє в сучасній Україні. За тюремним парканом немає жодних законів, тут зовсім інше життя: у приниженні, страху й непевності, з ранами та слідами опіків на тілі, з болем від переламаних кісток і часто — від зламаної волі й свідомості. Тут головне завдання — вижити, коли жити вже не хочеться й від тебе майже нічого не залежить, зберегти здоровий глузд, коли вже близький до божевілля, залишитися людиною в нелюдських умовах, де віра, прощення, ненависть і навіть погляд між катом і жертвою набувають інших сенсів. Щоб вижити в пеклі концтабору, журналіст Станіслав Асєєв написав цю книжку — відверту, емоційну, глибоку, в якій питань більше, аніж відповідей, бо життя людей після звільнення з полону назавжди розділилося на «до» і «після». Переклад українською мовою поданий поруч із оригіналом.
Ця книжка зараз недоступна
361 паперова сторінка
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

  • Olga Belyakovaділиться враженням3 роки тому
    👍Раджу
    💡Пізнавальна
    🎯Корисна

    Дуже сильна книга. І досить важка для мене. Емоційно важка. Обов'язково до прочитання всім, хто вірить в "руський мир".

  • Volodymyr Telizhenkoділиться враженням3 роки тому
    👍Раджу

Цитати

  • Lera Shapikaцитує2 роки тому
    Забігаючи наперед, скажу, що цього чоловіка чути було завжди, коли він приїздив до «Ізоляції»: зазвичай на новоприбулих він дико горлав уже в коридорі, обкладаючи їх усіма, якими тільки можна, матюками, а вночі — разом із господарем цього місця — блукав коридором і витягував у нього в’язнів. Те, що з ними потім відбувалося, залежало від кількості спожитої горілки і фантазії тих, хто намірився їх катувати. Саме цей чоловік уранці оглядав ребра, які сам же вночі зламав, і опіки від тортур, тому мої занімілі пальці могли його лише дратувати.
  • Volodymyr Telizhenkoцитує3 роки тому
    всегда вспоминаю Ясунари Кавабату, который писал: «Как бы ни был чужд этот мир, самоубийство не ведёт к просветлению» — и в конце жизни покончил с собой. Триумф чувства над разумом. Сколько ни убеждай себя в том, как должно быть, — то, что есть, весит больше.
  • Volodymyr Telizhenkoцитує3 роки тому
    ы должны понимать, что жизнь не просто несправедлива, — возможно, ситуация обстоит ещё хуже. Возможно, вопрос о справедливости вообще не к кому ставить, и мы имеем дело с голыми фактами, без надежды на смысл.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз